«Холодне Сонце» – гурт, що не «зламався» за майже 15 років існування, не піддався критикам та не дав «витиснути» себе з альтернативної сцени. Вони не «застаріли» з часом, ба навпаки – вони дивують все новими ідеями. Їх творчість коливається від сумних мелодійних балад до гучних та потужних бойовиків. Головним рушієм гурту та єдиним незмінним учасником є Василь Гоцко, саме він у вже такому далекому 2001 році створив гурт, і саме з ним нам перепала честь поспілкуватись.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
– «Холодне Сонце» та Solarice. В Україні вас називають першим ім’ям, на заході – другим. Чому так? Адже Solarice має трошки інше значення, ніж «Холодне Сонце»?
– Тому що українцям ближче українське ім’я, і навпаки. Щодо англомовної назви, то Solarice звучить милозвучніше, ніж «глухе» Cold Sun, тому вибрали саме цей варіант.
– Дуже цікавить ваша участь у написанні саундтреку до трилогії «Ninjasvs…» розкажіть трохи про це. Як потрапили? Чим надихались?
– У серпні 2007-го, після виходу кавера на головну тему до фільму «Трансформери» – Transformers Theme, яку ми випустили під європейським іменем SOLARICE , на наш профіль у Myspace надійшов лист від американського актора Даніела Росса (Daniel Ross), який озвучив одного з негативних героїв – Зорекрика – у грі «Трансформери», що вийшла одночасно з прем’єрою однойменного фільму. Ділився враженнями і казав, що трек йому дуже сподобався.
Пізніше він написав мені про те, що хочу спробувати себе у продюсуванні і запропонував нам написати саундтрек до стрічки «Ninjas vs Zombies», яку він вирішив знімати із своїм товаришем, продюсером Джастіном Тsмпейном (Justin Timpane), на що я, звісно, погодився.
– Один з ваших кліпів увійшов як бонус до DVD«NinjasvsMonsters». Цікаво, як проходила робота над цим кліпом?
– Режисером відео був я, у роботі також допомагав кам’янець-подільський режисер Олег Музика. Процес зйомок відбувався в підземеллі одного з історичних будинків у центрі міста Тернополя, тепер з нього зробили дуже шикарний арт-ресторан. Називається «Бункермуз». Оскільки приміщення вдень використовувалось, то працювати доводилося вночі.
Зранку додому поверталися загнаними зомбі, але з приємним відчуттям виконаної справи (посміхається).
– Як справи у гурту в концертному плані?
– Насправді, багато молимось, щоб нарешті закінчилась війна на сході країни. Після цього можна було б продовжувати вибудовувати якісь плани щодо концертів. Наразі, не поспішаючи, працюємо над студійним матеріалом.
– Який фестиваль запам’ятався Вам найбільше за багаторічну історію і чому?
– Wave-Gotik-Treffen у Німеччині. Масштабно, яскраво і дуже професійно.
– Як щодо нового альбому?
– Пишемо (посміхається).
– Можна трохи дізнатися про концепцію та загальний вигляд майбутнього альбому?
– Ні, це поки все в таємниці. Зможу все сказати ближче до того часу, коли все більш-менш буде готовим.
– Ще трохи і вашому гурту «стукне» 15 років, плануєте якось святкувати?
– До цього «ще трохи» – більше, ніж півроку. Маємо трохи часу, щоб пофантазувати.
– Вас можна назвати якщо не «ветеранами», то «старожилами» української альтернативної сцени. Як це вам вдається? Не втомились ще?
– Мені ніколи не подобалось слово «альтернатива» в контексті музики, оскільки гурти в 2000-х, які грали альтернативу, на мене особливого враження не справляли і, як на мене, альтернативи ми ніколи й не грали. Щодо вашого питання про «старожилів» – якщо б я грав лише для того, щоб бути відомим, то, напевне, закинув би цю справу багато років тому. Інша річ, що, коли навіть відчуваю, що втомився, то є потреба в музиці. І по якійсь перерві знову берусь за гітару. Особливо музика є солодкою після відносно довгих перерв: наче їжа, заборонена під час посту, і якою смакуєш після того, як піст закінчився.
– Чи сильно, на Вашу думку, змінилась українська рок-сцена за останнє десятиріччя?
– Помічаю багато нових цікавих гуртів, які з’являються останнім часом. Українська рок-музика стала різноманітніша і її стало більше.
– Подобається хтось конкретний?
– Зараз слухаю дуже мало музики, насправді. При тому, що, в основному, слухаю західних виконавців. У будь-якому разі, професійна солідарність не дозволить не згадати друзів Ілларію, гурти Веремій, Фабула, Sad Alice Said, Кому Вниз. Боюсь, що не всіх згадав.
– Що Вам найбільше запам’яталось за всю історію існування гурту?
– Було дуже багато яскравих моментів. Важко виділити щось одне. Напевно, поїздка на німецький фестиваль Wave-Gotik-Treffen.
– Якби у Вас була така можливість, що б Ви змінили у своєму минулому?
– Нічого. Я вдячний Богу за всі радості і всі уроки, які Він дав мені у житті.
– І, нарешті, кілька добрих слів для наших читачів…
– Все буде добре!
Інтерв’ю by Nyshporka
