В Тернополі вшанували Примадонну Галицького театру, через яку стрілявся Лесь Курбас
- Опубліковано: Новини Тернопільщини
- —
- 30 Квітня, 2016 о 08:23
З ім’ям Катерини Рубчакової, нашої землячки, примадонни театру Галичини, пов’язані найкращі здобутки української театральної культури кінця 19 – початку 20 ст.
Перегляньте також:
- За мужність і відвагу: військовий з Кременеччини отримав «Сталевий хрест»
- Затримання патрульними в Києві закінчилося смертю чоловіка (Відео)
Народилася майбутня драматична артистка і співачка 29 квітня 1881 р. в м. Чорткові у сім’ї Коссаків, з якої вийшли й інші діячі українського театру. Навчалася в міській школі у Чорткові, тут вперше виступила в хорі, яким керував її батько.
У шістнадцять років юна Катерина вступила до мандрівного театру товариства “Руська Бесіда”, єдиного тоді професійного українського театру на західноукраїнських землях. Перші три роки виступала під своїм дівочим прізвищем Коссаківна, а з 1899 р., коли стала дружиною актора Івана Рубчака, була відома як Рубчакова.
Катерина Рубчакова не мала спеціальної мистецької освіти. Як і багатьох інших митців, на сцену її привели потяг до мистецтва і віра у свій талант. А талант її був різнобічним. Вона привертала увагу як оперна співачка, однак справжнім її мистецьким покликанням була драма. Драматичний репертуар артистки – це головні ролі, переважно героїко-романтичні, в усіх виставах п’єс українських драматургів.Також із не меншим успіхом, грала Рубчакова й у інсценізаціях перекладених п’єс.
Можливо, справжня фахова підготовка з вокалу, яку могли дати консерваторія, відкрила б Катерині Рубчаковій шлях на сцену оперних театрів світу, але доля розсудила інакше: вона залишилась артисткою мандрівного українського театру.
Історик Сергій Ткачов, який вивчає життя та творчість Катерини Рубчакової, розповідає:
«В той час наші містечка були досить театральними. Адже театр був тим місцем, де можна було почути українське слово. Тоді не всі читали, не всі хотіли читати, але вистави викликали живі емоції.
Катерина Рубчакова була дуже красивою, через неї свого часу стрілявся Лесь Курбас. Кулю потім лікарі так і не змогли витягти, тож решту житті прожив із нею в грудях. Катерина була заміжньою, мала дітей, однак вони разом грали на сцені.
Був серед її шанувальників і польський письменник Казимеж Пшерва-Тетмаєр, який часто приїздив із Кракова, щоб подивитися на її гру. Він сідав в першому ряду, щоб вона його бачила, а після вистави заходив до неї за лаштунки, аби подарувати квіти. Коли Катерина Рубчакова грала у Львові, він регулярно приїзди на прем’єри цих вистав.
Померла Катерина досить рано – в 38 років від тифу. І навіть якщо сучасники не можуть судити про її гру, то вчинки акторки говорять самі за себе. Коли відбувалася війна за українську незалежність, вона не відсиджувалася в родичів, а пішла працювати у фронтовий театр УГА. В 1919 році багато людей померли від холери, яка тоді охопила західноукраїнську землі. Разом із бійцями УГА в шпиталі лежала і хвора на тиф Катерина.
Спершу акторку поховали в Кам’янці-Подільському. А в 1958 році донька Рубчакової перепоховала її в Тернополі на Микулинецькому кладовищі біля могили її подруги – акторки Теодозії Бенцалевої, яка так само померла в 1919 році. Коли відкривали цей пам’ятник, то говорили : «подруга повернулася до подруги. Отак вони разом й лежать»
Коментарі
