Літр квасу у Тернополі коштує 5 гривень, продають його у 15-ти спеціалізованих точках. За день спеки тернополяни випивають майже три тонни ароматного житньо-ячмінного квасу.
Перегляньте також:
- У Теребовлі тимчасово закриють переправу біля реконструйованого моста
- Спортсмен з Тернопільщини здобув нагороду на Кубку з рукопашного бою у Чернівцях
Купити квас можна у Центрі – біля обласної міліції, на Острозького, в двох точках на автовокзалі, біля „Гранду”, на „Дружбі” – на Миру і Бережанській, На „Східному” – біля магазину „Прогрес”, на Лесі Українки і навпроти літака, на „Сонячному” – біля „болгарського” магазину, „Універсаму”, „Оріону”, – пише “20 хвилин“.
– Торік було більше точок, був навіть час, коли ми мали 30 точок у Тернополі, – розповідає директор ТОВ „Тернопільський безалкогольний завод” Ігор Свистун. – Але впродовж кількох останніх років нас постійно відтісняють. Була точка біля „Збруча”, навпроти „Півника”, на Коновальця, там, де колись „Веселка” була. Тепер їх немає. Нам землю не виділяють, дають лише дозвіл на торгівлю. А „крутелики” вимагають або тисячу доларів за місце, або забиратися з їхньої землі. Не хочуть йти на жодні поступки, тому ми змушені закривати наші точки. Наступного року можуть витіснити з центрального і міжрайонного автовокзалів. Є вільне місце у Березовиці, але хто його там вип’є? 20 літрів продадуть, а решту потрібно виливати. Звичайно, у Центрі торгувати краще. На Шептицького була чудова точка, але нас витіснили з тієї території.
Якщо таких точок продажу залишиться 10, то варити квас стане невигідно, додає директор.
– Колись ми квас і у райцентри возили, навіть був час, що великі міста замовляли наш квас – і Чернівці, і Львів, але тепер через вартість бензину це невигідно, – зазначає директор. – А в райцентрах понаставляли бочок по барах і продають щось схоже на квас, яке по 30 днів зберігається. Але хіба то квас? Натуральний квас зберігається три доби – і все.
Тернопіль – чи не єдине місто у Західній Україні, де варять натуральний квас, зазначає співрозмовник.
Наш квас – на житній і ячмінній основі, – продовжує Ігор Свистун. – Восени заготовляємо зерно, пророщуємо його, сушимо, перемелюємо, готуємо сусло, потім варимо квас, додаємо чисту культуру грибків, а коли вибродить – щоб припинити бродіння – охолоджуємо. Опара осідає, а зверху збираємо квас.
Наступного дня до опари знову додаємо теплу воду, цукор, ячмінь із житом, і знову процес повторюється. Натуральний квас не зрівняється з магазинним, переконаний пан Свистун.
– Хоча на пляшках і пишуть “квас”, але маленькими буквами все ж вказують – “напій” – пояснює він. – Квас – лише той, що бродить, а коли змішують інгредієнти – це напій.
Щодня машина розвозить про Тернополю дві-три тонни квасу. Кожна точка бере 200-250 літрів. Утім, коли немає спеки, квасу п’ють у рази менше.
– Коли хоч три-чотири дні – спека, тоді квасу п’ють багато, а у прохолодну погоду – менше, – розповідає пан Свистун. – Торік за сезон Тернопіль випив більше 300 тонн квасу. Як буде цього року – важко прогнозувати. Наш продукт – сезонний, йому потрібна спека. А ми ще перед Зеленими святами у куртках ходили. Та сезон довгий – почали з кінця квітня і будемо варити квас аж до вересня.
