В селі Сосулівка Чортківського району понад два десятиліття триває міжконфесійна ворожнеча. Незважаючи на те, що в більшості сіл і міст України вже давно люди помирилися і поділили любов до Бога, в Сосулівці крига у віруючих час від часу все більше стає твердішою, особливо, коли закінчуються весняні чи осінні польові роботи. Тоді жіночки, не маючи що робити, які не те, що не люблять ближнього свого, а й напевно і не люблять того, до кого моляться, бо клянуть одна одній, дітям і внукам, усій родині, бо не можуть поділити духовну святиню, їдуть в районний центр, чи обласний і добиваються віддати церкву. Католики – католикам. Православні – православним.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
І так більше 20 років – вже виросли цілі покоління непримиренних сосулівчан, а церкву так і не поділили. За поверх 20 років до Сосулівки їздили мирити вірян і районні і обласні чиновники, пройдено велику кількість судових засідань і списано тонни макулатури, а кінця краю не видно. Так, сайт Чортківської РДА пише, що сьогодні заступник голови райдержадміністрації Іван Віват провів нараду із представниками двох релігійних конфесій с. Сосулівка щодо врегулювання міжконфесійного конфлікту, який виникає у процесі почергового використання культовою спорудою. До слова, даний конфлікт триває понад два десятиліття.
– Зараз на сході люди гинуть за ідею, а ви не можете пожертвувати своїми амбіціями. Церква є вашим спільним майном. Не можна говорити, що церква належить одній чи другій конфесії, вона належить с. Сосулівка, – зазначив заступник голови Чортківської райдержадміністрації І.О.Віват.
У ході наради кожна із сторін мали можливість висловитися із даного питання. За результатами засідання представники дійшли згоди до спільного користування культовою спорудою, а саме: спільного проведення ремонтних робіт, прибирання, а найважливіше в мирі і злагоді проводити почергові богослужіння.
Але готові битися об заклад, що ніякого порозуміння не буде – отцям вигідно свої церковні громади налаштовувати на свою підтримку. І так святе робиться не святим – люди, за бажання молитися, втрачають людську подобу і вже неважливо за що боряться, бо роблять нелюдські і тим більше, не Божі вчинки.
