Пачаток статті – “Писати про любов і стосунки це досить нудно”
Перегляньте також:
- Мотиваційні фрази що рятують військових на полі бою
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Сьогодні я б хотів продовжити раніше почату розмову про певні принципи щасливого сімейного життя. Зауважу, що з одного боку вони цілком універсальні та підходять для прибічників усіх світоглядних систем і релігій, та навіть впертих атеїстів і агностиків. Із іншого, моя основна аудиторія – це віруючі люди, християни, для яких подружнє життя та дошлюбні стосунки мають особливу цінність і розглядаються ними не як порожні розваги, а як ще одна можливість або досягнення, або втрати власної святості. Погодьтесь: якщо Бог дійсно існує, то нерозумно жити не помічаючи цього, а ще дивніше – свідомо переступати поради Творця, при цьому сподіваючись на добрий результат. Зрештою, цитуючи Федора Миколайовича: «Якщо Бога немає, то все дозволено». Якщо ви не слухаєтеся Бога, то на що сподіваєтеся?
Багато людей впевнені, що встановлення певних рамок позбавляє їх свободи. Звісно – рамки це певне обмеження. Але з іншого боку, саме наявність попереджувальних знаків на дорогах або парканів перед великим проваллям рятують мільйони життів. Якщо я забороняю вам длубатися цвяхом у розетці зі струмом, то очевидно роблю це не тому, що зазіхаю на вашу свободу, а тому, що надто добре до вас ставлюсь.
Отже, продовжуємо про правила.
6) Вражаюча статистика розлучень свідчить, що однієї симпатії, яка раптово виникає між хлопцем і дівчиною, зовсім недостатньо для побудови ними повноцінного союзу. Потрібно чимало інших спільних точок дотику між ними, окрім сексу. Можна навіть сказати, що чим більше таких точок дотику буде, тим міцнішими та тривалішими будуть стосунки. Наприклад, не варто себе обманювати: надто велика різниця у віці, освіті чи вихованні подружніх партнерів ніколи не йде на користь сім’ї. Тому, висновок номер один: ламайте стереотипи, частіше цікавтесь цінностями свого партнера. Змусьте себе полюбити рибалку, макраме та літературу по ремонту двигунів внутрішнього згоряння, якщо це зможе хоч на крок наблизити вас до вашого коханого чи коханої. Любов не завжди вимагає жертв, але щоб не погаснути, їй завжди потрібні ваші зусилля. А другий висновок, ще більш очевидний: навіть якщо у вашої половинки з вами, здається, немає нічого спільного, існує сфера, в якій ви двоє зможете себе в повній мірі реалізувати. Я маю на увазі церковність – спільне життя, об’єднане цінностями віри. Правильні цінності та вірно розставлені пріоритети це запорука щасливого духовного та психологічного здоров’я. Це не фанатизм і не ПГМ. Це реальне життя реальних людей.
7) Устрій християнської сім’ї – ієрархія. Не демократія і не патріархат. Тим більш – не матріархат. Святе Писання нам нагадує,що «Чоловік голова дружини так, як Христос Голова Церкви». Таке главенство потрібно правильно розуміти. Бути главою – це зовсім не означає бути тираном, і Богом встановленою владою тероризувати інших. Бути главою – означає брати на себе відповідальність все, що відбувається всередині пари та за її межами. Голова родини відповідальний не лише за своє пиво в холодильнику та прим’ятий диван перед телевізором, але й стан справ дружини на роботі, а дітей у школі. Він має турбуватися про спільне духовне, психологічне та матеріальне зростання спочатку пари, а потім і всієї родини. Не виходить щось у дружини? Вона роздратована чи засмучена? Чоловік теж несе за це відповідальність. Погана поведінка дітей у школі чи проблеми з навчанням? Хто за це буде відповідати перед Богом і людьми? Батько-голова родини чи якийсь сусід? А хто має втішати дружину через проблеми на роботі? Її босс, подруга чи хтось із давніх шкільних товаришів? Не може назватися щасливою та пара, де люди байдужі один до одного, навіть маючи багато статків, гувернантку для дитини та породисту собачку з власним шостим айфоном.
Із іншого боку, насмілюсь пригадати, що чоловік тільки тоді має право заявляти на свої особливі права в стосунках, якщо він пам’ятає ту біблійну цитату повністю: він є главою для дружини лише тоді, коли для нього главою є Христос. Якщо сам він не дотримується біблійних принципів у житті, називатися главою він не може ні практично, ні теоретично. Глава це не почесний титул, а констатація певних вчинків і наслідок конкретних дій людини.
Чоловік і дружина різні. Дуже різні. Тому, їх не варто порівнювати, шукаючи хто більш ідеальний, а хто менш. Все ж, погодьтесь, що всі відомі вам успішні родини стали такими завдяки нормальному, адекватному чоловіку. Якщо чоловік відмовляється жити згідно біблійних принципів, дуже скоро чоловік і дружина в сім’ї міняються іпостасями. Чоловік стає більш жіночним і розніженим, а дружина змушена ставати сильною статтю, беручи на себе гори і жіночих, і не жіночих обов’язків. Жінка, за словами апостола Павла «слабка посудина». Це не означає, що вона тупа, недорозвинута чи в чомусь неповноцінна. Це означає, що вона тендітна та крихітна. Їй потрібен особливий догляд. Якщо зі столу одночасно упадуть молоток і старовинна порцелянова ваза, результат, очевидно, буде різним для обох предметів.
Отже, як чоловіку слід ставитися до дружини? Так само, як Христос поставився до Церкви: полюбив її досконалою Любов’ю, до самої смерті. Його любов була не просто словами чи красивою декларацією про наміри, але мала конкретну ціну – Хрест на Голгофі. Любов – це відповідальність. Главенство – це відповідальність. Це приклад для наслідування кожному чоловіку. Хто жінку свою любить – любить самого себе.
8) Ціль шлюбу не дітородження, а сам шлюб. Цією фразою я зовсім не запрошую вас долучатися до руху чайлдфрі. Я, радше, прошу вас звернути увагу на очевидну річ. Діти це прекрасно. Це чи найкраще, що може відчути чоловік і жінка в житті. Однак, гіперопіка вами дітей і майбутніх онуків краде радість від життя, як у вас, так і в них. Тому, дозвольте собі прожити це життя не будучи рабами своїх емоцій та заблуджень. Живіть не створюючи собі жодних ідолів. Не виховуйте дітей самозакоханими нарцисами, яких крім вас більше ніхто не полюбить, у силу багатьох причин. Пам’ятайте, що дітям багато корисніше відчувати взаємну любов батьків між собою, аніж неймовірне бомбардування любов’ю з їх боку. Надто часто батьки намагаються компенсувати в дітях усі свої невдалі амбіції та плани, позбавляючи саму дитину і дитинства, і можливості самостійно обирати собі свою дорогу. Дозвольте своїм дітям помилятися та обирати своє майбутнє самостійно, а нерозтрачену любов направте винятково на свого подружнього партнера. Церква вчить, що коли у нас на першому місці буде не дитина, а Христос, усе інше буде на своєму місці.
9. Ще скажу про секс кілька слів, бо від цього ніде не дітися. Принаймні до часу, поки Церква не благословить клонування. У процесі розвитку стосунків, любов, яка грецькою мовою зветься «ерос», разом із «філеа» – любовю-дружбою повинні перерости в щось більше – в любов – агапе – жертовну, віддану та альтруїстичну любов. При цьому, вони самі не обов’язково мають зникнути. Навпаки. Дуже добре, просто ідеально, коли в родині будуть усі ці грані стосунків. Справжня біда, коли пара на еросі лише зупинилася. Справа в тому, що ерос це любов, чи точніше, той вид стосунків, який сам себе вичерпує. Якщо в нього нема підтримки від філеа чи агапе, одного дня люди прокидаються в одному ліжку з питанням: Господи, що я роблю поруч із цією людиною? Очевидно, на це питання Господь має лише одну відповідь: ти сам (чи сама) собі це вибрала. Насправді, секс у здоровій родині – це не мета, а засіб. Засіб проявити свою любов, почуття та ніжність людині, яку любиш. Це індикатор того, що в родині все добре. Я не фарисей, і не буду стверджувати, що секс придуманий Богом лише для зачаття. Однак, дуже добре, якщо люди, які дозріли до статевих стосунків, усвідомлюють те, що секс також не може бути предметом шантажу чи маніпуляцій. Так само, як і утримання в час посту повинне бути предметом спільної згоди. Кожного разу, коли жінка чи чоловік відмовляє своїй половині в стосунках – вони провокують подружню зраду. Після Таїнства Шлюбу ні жінка, ні чоловік більше не належать самі собі, а є одним цілим із своєю законною половинкою.
10.І наостанок – про найменш приємне. Про зраду. Святе Писання свідчить, що подружня зрада одного з партнерів є підставою для розлучення та можливості вступити в новий шлюб тому, кого зрадили. Це право, але не обов’язок. Дуже часто люди поводяться легковажно, не розуміючи, що своїми необережними словами та вчинками вони відштовхують від себе найрідніших. Я жодним чином не хочу сказати, що ті люди, яких зрадили, після зради ще й виявляються винними. Я лише хотів сказати те, що раз нам почали шукати альтернативу, значить щось у нашій поведінці не співпадало з очікуваннями партнера. І навіть, якщо рахунок провини 99% проти 1%, ми все одно несемо відповідальність, бодай за цей 1 %. Нещасливі пари, як ми вже згадували, нещасливі кожна по-своєму. Також, я не хотів би всіх рівняти під одну гребінку. Тому, як священик, я б радив завжди давати шанс людині виправитися. Цілком можливо, що після відвертої розмови обидна партнери почнуть змінюватися. Якщо не починають – ну, що ж. Ви завжди варті кращого, а ті муки, які переживає зраджена людина ніколи не варті того, хто змусив її страждати.
І закінчуючи цей невеликий список, хотів би ще раз наголосити: любов це не емоції. Це не буря в душі та не океан пристрастей. Любов – це тиха християнська риса благочестя, це чеснота. Це не вона пише вірші та ріже собі вени від невдачі. Вона вранці готує нам сніданки та тримає нас за руку, коли нам боляче. На жаль, її не подарує нам ні святий Валентин, ні амур влучивши в наше серце. Більше того. Любов вам не гарантує Таїнство Шлюбу звершене сонмом священнослужителів у кафедральному соборі. Чесна та справжня любов – це важка, дуже часто невдячна робота з будівництва власного щастя. Також не будемо себе обманювати: іноді ця робота може не мати доброго фіналу. Все ж, будемо мати надію, що кожен, хто шукає знаходить, а кожному, хто стукає – відчинять. Допомагай нам у цьому Христос.
