Товченики: головне не вигляд, а сама ідея – зробити шматок мʼяса ніжним, соковитим і смачним
- Опубліковано: Олег Ущенко
- —
- 12 Липня, 2026 о 16:12
У Галичині цю смакоту називають карманадлі – від німецького карбонаде.
У світі багато страв мають назву від способу їх приготування. Наша – від слова товкти. Практично кожен народ має власний різновид схожої страви.
В Австрії та Німеччині товченик називають шніцелем – тонкий шматок м’яса. Найвідоміший – віденський шніцель, який готують з телятини у золотавому та хрумкому панірі і страшенно величезний.
У Франції товченик – ескалоп. Їх обсмажують без панірування, щоби зберегти природний смак. Ескалопи називають прадідусями сучасних стейків.
В Італії готують котолету – соковитий товченик, часто на кістці, з хрумким паніром. Особливо славиться міланський варіант котолети. Її не відбивають до стану паперу, як віденський шніцель. Котолета має товщину не менше сантитиметра, панірується і неодмінно з кісточкою.
Навіть у Японії існує власний різновид товченика – відбиту полядвицю панірують у дуже легких сухарях, тому її скоринка виходить особливо хрусткою.
У моєму дитинстві панував культ карманадлів. Їх готував тато. Мамулька готувала щось схоже на міланську котолету. Її товченики були грубими, бо фарширувала їх тушкованими грибами або сиром з вареними яйцями.
На знимці мої авторські карманадлі – Бідний родич. Просто посолені, трохи перцю і часнику. Кляр з грецького йогурту, яєць і цільнозернового борошна. Смажив на денку без тлусту.
Тут головне не вигляд, а сама ідея – зробити шматок мʼяса ніжним, соковитим і смачним.
Премо плуга далі.
Олег Ущенко
