Валентину Михайлову в Тернополі знають передусім як парапсихолога та біоенергоінформтерапевта. Однак у її візитівці написано ще й «спеціаліст в області паранормальних явищ». Довгий час вона проживала дуже далеко від України – у місті Мінусинськ російського Красноярського краю, котрий, як сама каже, є суцільною аномальною зоною. Саме там якось випадково помітила, що може на відстані впливати руками на предмети і людей. Там же почала відчувати присутність своїх ангелів-охоронців та інші незвичайні речі. Все це спочатку дуже лякало і тривожило, аж поки не прочитала в газеті про клуб уфологів і не пішла туди, відтак її записали у групу контактерів.
Трохи пізніше цей клуб став філіалом Сибірського науково-дослідного центру аномальних явищ, і саме в ньому Валентина Михайлова освоїла ази методики енергетичного впливу на людину. Потім були московський навчальний центр «Елком», де жінка із незвичайними здібностями отримала диплом парапсихолога-цілителя вищої категорії та Всесоюзний науково-координаційний уфологічний центр, а також здобуття початкової медичної освіти, без чого неможливо було займатися з хворими людьми.А спеціальність біоенергоінформтерапевта підтверджує диплом вже Української асоціації народної медицини. Крім того є у неї ще й вже зовсім незвичне «звання» – контактер, про яке вона не дуже широко розповсюджується лише тому, що більшість людей просто не готові сприймати таку інформацію. Що ж, у те, про що легко і навіть трошки з гумором розповідає ця дуже приємна,розумна, весела і явно наділена високим інтелектом жінка, справді важко повірити…
Перегляньте також:
- Депутат Тернопільської облради Віктор Мартинюк запропонував вирішення питання з приміщенням для ветеранського простору
- “Рішайло” з Тернопільського району обіцяв за 8000 доларів зробити ухилянта інвалідом
– Валентино Юріївно, ви називаєте себе контактером…
-Ну передусім хочу сказати, що контактером до деякої міри є кожна людина,так як всі ми постійно знаходимося в контакті із своїми ангелами-охоронцями, опікунами із Всесвіту. Посилення ж здатності сприймати подібну інформацію – бачити, чути і відчувати набагато більше, ніж інші – породжує своєрідна видозміна звязків в мозкових центрах та клітинах. І відбувається вона незалежно від людини, а під впливом саме вищих сил – в наші голови якби вкладають згори певну інформацію, а вже рівень її засвоєння залежить від інтелекту та інших якостей кожного. Як і всі, я маю лише те, чим наділив мене Господь Бог. Тож мені дано зчитувати інформацію з космічних каналів. Ще навколо нас багато паралельних світів, які здебільшого не перетинаються. Ось приміром домовики чи «барабашки», про яких в народі розповідають споконвіку. З ними в мене теж особливий контакт. В нашій сибірській квартирі такий жив – то він і будив мене в кумедний спосіб,і з дітьми грався, пересуваючи іграшки та книжки,а перед відїздом нашим –видно не хотів відпускати- і плафон на підлогу кинув, і вибух з падінням кухонної шафки організував. В моїй тернопільській квартирі теж живе домовичок – його і діти бачать, і сусідці один раз показався. Це напрочуд добре створіння, яке часом рятує мене від безсоння…
– А як саме відбуваються контакти з інопланетянами?
– Найпершому я допомогла відбутись сама. На той час – це було в середині вісьмидесятих – вже не раз переконалась,що мені дано чути, бачити і відчувати значно більше, ніж багатьом іншим людям. І ось якось у популярній тоді газеті «Труд» з»явилась замітка(потім її було визнано «помилковою» і науковці відразу опублікували «потрібне» пояснення) про те, що пілоти одразу трьох літаків, які знаходились недалеко один від одного, спостерігали неопізнаний літаючий об»єкт. Він кілька разів змінював форму, а перед зникненням полоснув по одному з літаків сліпучим променем, в результаті чого члени екіпажу одержали сильну дозу радіаційного опромінення. Незадовго після того я якраз летіла у відрядження з Сибіру в Україну, тож вирішила спробувати…Максимально сконцентрувавшись на прагненні вийти на контакт з представниками позаземної цивілізації, я довгий час промовляла це подумки, направляючи думки в Космос. Як відомо – думки наші матеріальні і мають швидкість більшу від світла…Так от під час польоту не сталось нічого, але тієї ж ночі я прокинулась у незвичній позі–все тіло було наче витягнуте в струнку і налите свинцем – від приємного чоловічого голосу, що лунав наче у моїй голові :»Приділи мені час, поговори зі мною…» . Потім такі сни-не сни стали повторюватись, і щоразу космічні гості залишали в мозку певну інформацію. Так, наприклад, саме від Них дізналася, що земні вчені незабаром навчаться клонувати тварин, а через два роки це справді стало реальністю – з»явилася на світ славнозвісна овечка Доллі. Чи ось про те, якими є мешканці планети Сатурн – фізичного тіла вони, наприклад, не мають, а їх ємоційний рівень в 4 рази нижчий,ніж у найспокійнішого землянина.
Впродовж довгого часу я навіть розповідати комусь про свої «телепатичні сеанси» з Космосом боялась, бо ж за радянських часів за таке запросто б запроторили до психлікарні з діагнозом шизофренія чи навішали ярлик ненормальної. А з 1993-го, одержавши від Них свого роду дозвіл, я вже почала навіть записувати окремі наші розмови.
– Чи спонукали Вони вас до якихось дій або вчинків?
– Одного разу дуже наполегливо вмовили піти у притулок для перестарілих та інвалідів. Там я побачила такі каліцтва і такі муки, що різко відівчилась плакати від споглядання значно менших людських страждань. Думаю, Їх мета була саме така, бо інакше зайва емоційність заважала б мені ефективно працювати з хворими. Вони наче переломили мою психіку.
– Ну а власне про НЛО? Ви їх справді бачили?
– Не раз. Ще в Мінусинську ми з групою інших уфологів піднімались у певне місце (одному з нас попередньо надходила інформація,коли саме і куди треба йти)на схил над містом і спостерігали за світловими кулями, які наче виконували якусь роботу над будинками. Кілька разів спостерігала їх і над Тернополем, причому одного разу не як тарілку чи кулю, а у формі дзиги із зміщеними верхівками. Втім, я бачила НЛО не лише ззовні і здалеку – Вони показували мені свої кораблі зсередини і навіть вчили управляти. Так само, як показували,приміром, свої складні дослідницькі лабораторії. Ой, чого Вони мені тільки не показували, але пересічній людині у це справді дуже важко повірити.
– Ви маєте на увазі подорожі в астральному тілі?
– Не тільки в астральному…. А коли Вони вперше матеріалізувались прямо у моїй квартирі – я перелякалась не на жарт. Але з часом всі дискомфортні відчуття минулися і стало просто дуже цікаво. До речі, інопланетяни далеко не завжди схожі на тих зелених і синіх чоловічків, яких ми звикли бачити в кінофільмах.
Вони взагалі дуже різні. Але мені дуже не подобається, коли ними лякають людей –що, мовляв хочуть загарбати нашу планету. Бо вони навпаки допомагають нам рятувати і тіла, і душі( інша справа, якщо людина сама мислить чи діє негативно –тоді можливий негатив і з того боку). Саме для цього порятунку потрібна їм і я, і інші цілителі-контактери. Представники позаземних цивілізацій постійно спостерігають за нами і час від часу дають підказки для швидшого розвитку.Вважаю, приміром, що Мєндєєлєєв побачив уві сні свою знамениту таблицю саме завдяки підказці Вищого Розуму.
Особисто мене веде ціла група космічних «кураторів». Часом просто делікатно корегують хід моїх думок, твердо кажучи, що ось про це не можна навіть думати.
– Чи можна сказати, що Космічний Розум допомагає вам лікувати людей?
-Безперечно, тим паче що я працюю саме з людською психікою. Даю посил мозку людини, який управляє всіма процесами в організмі, а далі він вже сам натискає необхідні «кнопки». За двадцять років допомогла багатьом. Вдалося навіть підняти на ноги чоловіка з переломом хребта і забрати без операції дві пухлини в мозку, хоч останнє було дуже непросто.Часто без ліків і операцій просто не обійтися, тому парапсихологам дуже потрібне тісне співробітництво із спеціалістами традиційної медицини, але вони здебільшого ігнорують нас або ж ставляться дуже скептично, а жаль…
– Валентино Юріївно, як вплинули всі ці надзвичайні речі на ваше життя?
-Якщо виключити той період, коли я боялася незрозумілих відчуттів і явищ,а також неадекватної реакції з боку суспільства, то життя в цілому стало значно цікавішим і насиченішим. Ще б ось створити свій науково-дослідний і заодно просвітницький центр, де б зібрати людей з паранормальними здібностями і науковців. Це – моя велика мрія.
