Свято матріархату

“Бабський бунт” в Америці

А все почалося рівно сто п’ятдесят років тому, коли 8 березня 1857 року в Нью-Йорку на Манхеттені зібралися на маніфестацію працівниці швейних та взуттєвих фабрик, вимагаючи скорочення робочого дня, поліпшення умов роботи та рівної з чоловіками оплати праці. Цей виступ жіноцтва увійшов в історію як “марш порожніх каструль”. Демонстрацію, зрозуміло, розігнали, але саме про неї згодом заговорили як про перший Жіночий день. Наслідком тих березневих подій стало створення профспілкової організації, членами якої вперше стали жінки.

Через п’ятдесят років онучки тих нью-йоркських маніфестанток знову вийшли на вулиці свого міста. Було це в останню неділю лютого 1908 року. Демонстрантки тоді підкреслювали, що своєю акцією продовжують традиції Жіночого дня 1857 року. Вони знову виступили проти жахливих умов праці, а також вимагали надання жінкам виборчого права. Несподіваним “подарунком” до 8 березня був холодний душ із водометів, застосованих поліцейськими для розгону демонстрації.

1910-ті. Активістки Національної Жіночої партії тримають транспарант із цитатою однієї з засновниць феміністичного руху в США Сюзен Б. Ентоні: “Жодна жінка, яка себе поважає, не повинна бажати успіху або працювати на політичну силу, що зневажає її стать. 1872 рік”. У 1920-му році вони досягнуть своєї мети – отримають право голосу для жінок на виборах (Історична правда)

Наступного року американські жінки відзначили Жіночий день масовими маршами та страйками. Щоб привернути увагу суспільства до вимог жіноцтва, феміністки зі США у 1910 році прибули в Копенгаген на Другу міжнародну конференцію жінок-соціалісток. Тут вони зустрілися з Кларою Цеткін.

Жіночий день чи єврейський Пурім?

Кажуть, ідея святкувати міжнародний жіночий день 8 березня припала до вподоби Кларі Цеткін тільки тому, що вона була єврейкою, а іудеї на переломі зими і весни традиційно відзначають своє найвеселіше свято Пурім, запроваджене на згадку про визволення старозавітного юдейського народу від переслідувань вороже налаштованих персів завдяки хитрощам цариці Естер. Деякі талмудичні мудреці стверджують, що “коли всі книги пророків забудуться, книга Естер не забудеться, а свято Пурім не перестануть відзначати”.

Але єврейське походження Клари Цеткін викликає сумніви у дослідників. Відомо, що вона народилася в сім’ї парафіяльного учителя Готфріда Ейсснера, який викладав у школі Закон Божий і грав на органі в сільській церкві. За свідченнями сучасників, на схилі літ Клара Цеткін, приїхавши до рідного Відерау, що поблизу Лейпцига, попросила відкрити їй сільську кірху, де вона дівчинкою допомагала батькові грати на органі. Там вона довго сиділа на самоті, згадуючи дитинство. Навряд чи було місце в її дитячих спогадах юдейській традиції святкування Пуріму. Хоча про царицю Естер, книга якої є складовою частиною Біблії, сидячи в храмі, Клара могла і згадати.

До речі, святкування Міжнародного жіночого дня до 1914 року проводилося в різні дні, але жодного разу дата його проведення не збіглася з юдейським Пурімом. Вперше це свято відзначали 19 березня 1911 року в Німеччині, Австрії, Данії та Швейцарії. Наступного року для свята було обрано іншу дату – 12 травня. У 1913 через організаційні труднощі вийшов повний різнобій: першими відсвяткували французки і росіянки (2 березня), потім – жінки Австро-Угорщини, Швейцарії та Голландії (9 березня), останніми святкували німкені (12 березня). І лише в 1914 році вперше повсюдно Міжнародний жіночий день провели 8 березня, оскільки цей день припав на неділю.

Відповідно до юдейського релігійного календаря, в якому немає постійних дат для свят, Пурім у 1911-1914 роках припадав відповідно на 14 березня, 3 березня, 23 березня і 12 березня. Жодної точки дотику.  

Сподвижниці російської революції

Отож, починаючи з 1914 року, в усій Європі феміністки почали відзначати Міжнародний жіночий день 8 березня. Однак в царській Росії, в якій на той час діяв юліанський календар (старий стиль), жінки збиралися для проведення масових акцій у день майбутнього “чоловічого” свята – 23 лютого.

Зрозуміло, що відзначення Міжнародного жіночого дня тоді не мало зовсім нічого спільного із теперішніми традиціями святкування. Скажімо, проводилися наукові читання з так званого “жіночого питання”, на яких розглядалися питання виборчого права для жінок, державного забезпечення материнства, боротьби з бідністю. Окрім того, проводилися марші протесту та маніфестації.

23 лютого 1917 року жінки Петербурга вийшли на вулиці міста з протестом проти війни, тримаючи в руках гасла “Миру і хліба!”. Ця акція стала поштовхом для Лютневої революції, яка повалила царський режим. Через кілька днів імператор Микола ІІ зрікся престолу. Тимчасовий уряд гарантував жінкам виборче право. Згодом радянська конституція 1918 року закріпила політику статевої рівності. Відтоді Міжнародний жіночий день втратив своє політичне значення. А оскільки він довший час залишався робочим буднем, то про це свято поволі почали забувати. 

…Популярність Восьмого березня у Радянському Союзі повернулася в часи реформ Микити Хрущова. З нагоди 20-річчя дня перемоги у Великій Вітчизняній війні 8 травня 1965 року президіум Верховної Ради СРСР видав наказ про визнання Міжнародного жіночого дня вихідним. 

Саме у цей час почали формуватися нові традиції свята. Про жодну стихійну боротьбу за права жінок уже не могло бути мови. Дискримінації жінок, зрештою, так само, як і сексу, в Радянському Союзі не було.

Згідно з радянським святково-офіційним ритуалом на урочистих заходах 8 березня державні мужі звітували перед суспільством про реалізацію державної політики щодо забезпечення прав жінок. А на знак подяки за подарований вихідний чоловіки почали дарувати радянським жінкам квіти.

До теми:

Ще в 1977 році ООН прийняла резолюцію, якою закликала всі країни проголосити 8 березня днем боротьби за жіночі права – Міжнародним жіночим днем. Однак на цей заклик відгукнулися далеко не всі країни. Тепер цей день відзначається як святковий неробочий день тільки у деяких колишніх республіках СРСР, а також в Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінеї, Камбоджі, Китаї, Конго (там це свято не “міжнародних”, а своїх, конголезьких жінок), Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї та Уганді. В Сирії 8 березня відзначають День революції. В Ліберії цього дня – День пам’яті полеглих.

Окрім Восьмого березня, у світі є ще й інші свята для слабкої статі. Скажімо, в багатьох країнах, зокрема й в Україні, відзначають День матері. У Франції є спеціальне свято, яке називається День бабусь. У Японії навесні святкують День дівчаток.

А в християнській традиції у третю неділю після Великодня відзначають свято жінок-мироносиць.

Довідка

Клара Цеткін (уроджена Ейсснер) була діячкою німецького і міжнародного комуністичного руху, однією із засновниць Комуністичної партії Німеччини, активісткою боротьби за права жінок.

Клара Ейсснер народилася 5 липня 1857 р. в саксонському місті Відерау, в сім’ї вчителя. Померла 20 червня 1933 р. в селі Архангельському поблизу Москви. Похована разом з іншими видними діячами комуністичного руху в Москві, біля Кремлівської стіни на Красній площі. Її портрет був поміщений на банкноту номіналом 10 марок НДР.

Жарти

Сидять два п’яні мужики. Один говорить другому: “Чого сумний такий?”. “Так ось, сиджу і думаю, що б таке дружині подарувати на 8 березня…”. “А коли в неї 8 березня?”

***

8-ме березня. Жінкам – солодкий чай з тортиком і шоколадкою, а нам, мужикам, – знову напиватися цією гіркою несмачною горілкою…

***

Свято 8 Березня придумали імпотенти, бо як можна згадувати про жінок один раз на рік!

***

Поздоровляючи дружину з 8 Березня, головне не зірватися на крик!!!