Спогади про штаб-сержанта Андрія Шостака

У пам’ять про кадрового військового та учасника АТО/ООС штаб-сержанта Андрія Шостака публікуємо спогади про його життя, службу та трагічну загибель. Військовослужбовець віддав своє життя під час виконання обов’язків.

Біографія та початок служби

Андрій народився 16 травня 1973 року в Кам’янському на Дніпропетровщині, яке тоді мало назву Дніпродзержинськ. Після закінчення школи здобув фах електрозварювальника у професійно-технічному училищі. За цією спеціальністю він ніколи не працював, але навчання забезпечило базовими вміннями для вирішення проблемних ситуацій.

У вісімнадцятирічному віці його призвали на строкову військову службу в останні місяці існування СРСР, а завершував він її після проголошення відновленої незалежності України. Служба проходила у Сумській області, де він зустрів кохання свого життя Олену. Молоді люди побралися у 1992 році. Згодом у них з’явився первісток Анатолій, а ще за три роки народився Едуард.

Після строкової служби Андрій вирішив продовжувати військову кар’єру. У 1995 році він брав участь у миротворчій місії ООН у Югославії. У середині 2000-х років чоловік перейшов у систему пенітенціарної служби. До 2016 року він працював у виправній колонії №89 у Дніпрі. Ту сторінку трудової біографії завершив із відзнакою «За службу державі» від Всеукраїнської громадської організації Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга» та відомчою медаллю «10 років сумлінної служби».

Наступні етапи та родина

Наступним місцем служби стала військова частина Національної гвардії України. У 2017-2018 роках виконував завдання під час АТО/ООС. Тоді за сумлінне виконання завдань був нагороджений такими відзнаками:

• Відзнака Президента України «За участь в Антитерористичній Операції»
• Почесна відзнака «За оборону Маріуполя»
• Медаль «Операція Об’єднаних Сил. Разом до Перемоги»

Молодший син Едуард розповідає: «Батько завжди для нас з братом був за приклад; виховував, як кажуть, справжніми чоловіками. Багато чого навчив робити по господарству своїми руками. Навчив відповідати за вчинки і відповідати за свою сім’ю. У дитинстві інколи здавалося, що він був надто суворим, але згодом я зрозумів, що тато все робив для того, щоби ми ставали кращими і відповідальнішими. Коли я став студентом, ми вже по-справжньому дружили з батьком, я дослухався до його мудрих порад».

Десять років тому старший син Анатолій пішов батьковою стежкою та долучився до лав НГУ, відтоді захищає країну і отримав кілька поранень. У 2020 році родина раділа одруженню молодшого сина, а у 2021 році народилася Соломійка. Дідусь знайшов час власноруч змайструвати для єдиної внучки на дачі пісочницю та гойдалку.

Захист України та трагічна загибель

Перед початком повномасштабної російсько-української війни і в наступні місяці штаб-сержант Андрій Шостак обіймав посаду начальника відділення навчального центру в/ч 3036 НГУ, забезпечуючи харчування військовослужбовців. Він був начальником їдальні навчального центру військової частини два роки і перетворив її на місце якісного харчування та приємного тимчасового перепочинку за стандартами НАТО.

Після 24 лютого 2022 року Андрій Анатолійович у лавах Національної гвардії України виконував бойові завдання із захисту України. У перший рік повномасштабної війни, 27 травня, російські війська завдали масованого ракетного удару по Дніпровському району Дніпропетровської області, поціливши у навчальний центр НГУ. Внаслідок удару трьох ракет «Іскандер-М» загинули десять військовослужбовців, більше трьох десятків людей зазнали поранень різного ступеня тяжкості. Від несумісних з життям уражень того дня загинув і Андрій Шостак.

Штаб-сержанта завжди поважали за відповідальність і дотримання принципів честі і гідності. Прощання із Андрієм Шостаком відбулося 1 червня 2022 року в Козацькій церкві Пресвятої Покрови ПЦУ у Кам’янському. Поховали штаб-сержанта на Алеї Слави військового кладовища. У нього залишилася дружина, два сини, мати і брат.

У 2022 році рішенням Кам’янської міської ради одну з вулиць міста перейменували на вулицю Андріївську на честь шістьох мешканців мікрорайону, до якого вона веде: Андрія Ткача (2014), Андрія Камінського (2015), Андрія Ляша (2022), Андрія Карпова (2022), Андрія Шостака (2022), Андрія Гудима (2022). Андрія Шостака нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Джерело: Укрінформ