Давні українські головні убори – солом’яні брилі та магерки зберігають у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.
«Із найдавніших часів виконував практичну фунцію – захист голови від холоду, спеки, раптового удару. Крім цього, головний убір демонстрував ще й естетичну функцію завершення ансамблю одягу. Цікаво і те, що головний убір був, як символічним знаком та оберегом. Головні убори українців є найменш змінною частиною костюма. Їхні різноманітні форми та способи носіння аж до початку XX ст. найповніше зберегли архаїчні риси, давні українські традиції», – розповіла, наукова співробітниця науково-методичного відділу музею Наталя Бородай.
Чоловічі головні убори робили з різних матеріалів, найпопулярніші – солома та хутро.
Перегляньте також:
- У тернопільському музеї представили унікальну скульптуру невідомого автора
- Тернопільський обласний краєзнавчий музей запрошує на великодні майстер-класи
«Солом’яні брилі були популярні влітку. Їх плели по-різному: рівною широкою стрічкою, у зубчики, в луску, косичкою. Найпоширенішими були брилі з широкими крисами й головкою у вигляді зрізаного конуса. Буковинські брилі мали високе дно та вузькі загнуті догори криси. Їх облямовували чорною стрічкою, оздоблювали квітами, герданами та півнячим пір’ям. Найдавнішими чоловічими головними уборами були капелюхи та шоломи – магерки. Капелюхи робили з овечого хутра або сукна з хутровою опушкою, носили їх залежно від місцевих звичаїв – на всю голову, заломлюючи посередині, зсуваючи на потилицю чи набакир. Шоломи (магерки), шили з коричневої або сірої повсті. Вони були напівсферичні або конусоподібні, без крис або з високо загнутими крисами», – розповіла співробітниця музею.
Наталя Бородай каже, на Гуцульщині взимку чоловіки носили клепані – шапки з червоного або темно-синього сукна, підбиті овчиною та облямовані лисицею.
«Кінці клепані можна було стягнути догори й зав’язати на тім’ї. Популярним був і чорний фетровий капелюх. Гуцули його називали кресанею. Він був оздоблений золотавим галуном, візерунчастою бляхою або різнокольоровими шнурками. Підтримував такий убір ремінець – підборідь, із червоного сап’яну, вибитий мусянжовими заклепками. Прикрашали кресаню пір’ям глухаря або павича, а також кулястими вовняними китицями – бовгицями», – розповіла Наталя Бородай.
Катерина Богуславська.
