Архієрейський Собор Православної Церкви України засудив єретичне вчення «русского міра» та його головних пропагандистів. Про це повідомляє Тернопільська єпархія Православної Церкви України на своїй сторінці у Фейсбук.
СОБОРНИЙ ЛИСТ
Архієрейського Собору Православної Церкви України
Перегляньте також:
- Відійшов у вічність священник ПЦУ з Тернопільщини
- Тернопільська єпархія передала спорядження для захисників 82-ї бригади
ухвалений 11 травня 2024 р.,
Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра
Всесвятійший Архієпископе Константинополя – Нового Риму, Вселенський Патріарше, у Христі Богові вельми любий та бажаний брате та співслужителю нашого смирення, владико ВАРФОЛОМІЮ, Вашу Всесвятість у Господі міцно обіймаємо та щиро й радісно вітаємо.
Архієрейський Собор Православної Церкви України, який мав своє чергове річне засідання 11 травня 2024 року в стінах Святої Лаври Печерської в Києві, звертається до Вас і до Святого та Священного Синоду Великої Христової Церкви у Константинополі, до Першого престолу і нашої люблячої Матері-Церкви, із цим листом у справі осудження вчення про «русскій мір», як такого, що суперечить православному християнському вченню.
Богословські академії нашої Помісної Церкви провели аналіз цього вчення, особливо після ухвалення в березні нинішнього року «наказу» XXV так званого Всесвітнього російського народного собору з назвою «Сьогодення та майбутнє русского міра». Ця організація хоча і має громадський характер, але створена безпосередньо РПЦ, за статутом її очолює російський патріарх і у своїй діяльності від середини 1990-х років і дотепер вона працює цілком суголосно з російською державою та Російською Церквою. Документи зібрання цієї організації, де російська агресія проти України названа «священною війною», були офіційно поширені сторінками РПЦ, як її власні.
Архієрейський Собор Православної Церкви України взяв до уваги пропозиції, зроблені нашими Богословськими академіями після дослідження цієї справи, і прийшов до наступних висновків.
На підставі аналізу наказу так званого «собору» та інших джерел, зокрема численних публічних виступів Кирила Гундяєва, «русскій мір» можна визначити як світоглядний нацизм. За логікою «наказу», Україна не може бути самостійною державою, українців та білорусів не існує (вони – частини російського народу), а Росія є «духовною цивілізацією», що веде боротьбу зі «світовим злом Заходу». Попри сильний акцент на укоріненні Росії у традиціях православ’я, текст «наказу» не містить жодних згадок про Бога і Христа, Богородицю, Церкву, святих тощо. Замість цих засадничих категорій християнської віри документ апелює до абстрактних «духовно-моральної точки зору», «традиційних цінностей» та таких світських ідеологем, як «російська цивілізаційна ідентичність», «колективний Захід», «єдиний російський простір», «триєдність російського народу» та «боротьба із глобалізмом і колективним Заходом» тощо.
Маючи відверто антихристиянський характер, пропагуючи ксенофобію та насильство заради чергового соціального експерименту, документ водночас заявляє про особливу месіанську роль російської держави, російського народу і «русского міра» як «утримувача» («катехона»), який, нібито, творить «особливу цивілізацію» та «російську цивілізаційну ідентичність» на противагу «впалому у сатанізм Заходу». Сьогодні «русскій мір» – це фактично євразійська політична ідеологія неоімперської агресії та війни із використанням окремих елементів християнського соціального вчення.
Ідеологія «русского міра» має виразний єретичний характер. Відхід московського православ’я від християнського вчення чітко проявлений у пропагуванні культу насильства й виправданні («прощення гріхів») насильників, використанні Церкви як засобу досягнення світським керівництвом Росії своєї політичної мети (локальної – захоплення України, глобальної – знищення «колективного ворога», тобто євроатлантичної цивілізації), нагнітанні апокаліптичних настроїв серед вірян, у готовності до знищення світу (ядерний шантаж) заради досягнення уявної перемоги тощо. У такий спосіб відбувається підміна віронавчальних істин християнства та вчення Церкви на історичні й політичні міфи з метою політичної сакралізації державної влади кремлівського режиму та його неоімперської геополітики.
Науковці та богослови констатують, що нинішня версія ідеології «русского міра» вже перейшла навіть межі етнофілетичної єресі та стрімко віддаляється від християнського віровчення. За своїм змістом ця система тяжіє до дуалістичних релігій – зороастризму, маніхейства чи навколохристиянських гностичних рухів, де провідну роль відіграє те саме «єдине зле начало» в його вічній боротьбі з добром.
Створення Московською патріархією нового «богослів’я війни» («священної війни») все більше уподібнюється до створення нової «громадянської релігії» із культом «Московської / Російської держави» та «святої (триєдиної) Русі», де християнські цінності свідомо відсуваються на другий план заради досягнення агресивних завдань політичного керівництва Російської Федерації.
Ця нова громадянська (політична) релігія використовує православний контекст як одну зі сфер поширення задля легітимації власного панування.
Зважаючи на це, «русский мір» несе загрозу не лише всьому християнському світу, але й людству загалом. На це неодноразово звертали увагу відомі богослови зі всього світу, якими було підписано документ з назвою «Декларація про вчення «російського світу» (Русский мір)» / «A Declaration on the «Russian World» (Russkii mir) Teaching»).
Беручи до уваги все вище зазначене Архієрейський Собор Православної Церкви України вважає справедливим визначати ідеологію «русского міра» («російського світу») не тільки як етнофілетичну єресь, але й як вчення, що виводить не лише керівництво, але й всю РПЦ, яка нині активно підтримує цю ідеологію (чи, швидше, «громадянську релігію»), за межі православного християнства.
Тому ми просимо Вашу Всесвятість та Святий і Священний Синод Вселенського Патріархату, виконуючи євангельське правило (Мф. 18: 15-17), звернутися до Кирила Гундяєва з вимогою публічно відректися від лжевчення «русского міра», засудити і відкликати наказ так званого «собору», в якому містяться елементи цього лжевчення.
Ми вважаємо, що доки Кирил Гундяєв не виконає цього заклику «і Церкви не послухає, то нехай він буде […] як язичник і митар» (Мф. 18: 17), так само, як і всі, хто підтримує це вчення, пропагує його та керується ним в церковному житті. Тому ми не можемо з такими мати церковне спілкування.
Ми ще раз засвідчуємо, як це було зроблене два роки тому нашим Архієрейським Собором, що Православна Церква України відкидає і засуджує вчення «русского міра» як базоване на єретичних засадах етнофілетизму, маніхейства та гностицизму. На нашу думку, активні пропагандисти вчення «русского міра» та керівники Московської патріархії, зокрема постійні члени Священного Синоду РПЦ, підпадають під осудження, висловлені Церквою щодо цих єретичних вчень, доки публічно не зречуться його.
Не маючи безпосередніх канонічних повноважень щодо формального відлучення від Церкви (анафематствування) осіб, які не належать і не належали до ПЦУ та перебувають поза її канонічною територією, але також беручи до уваги загальне православне християнське вчення про нерозкаяні смертні гріхи, які відлучають людину від Бога і Церкви, зважаючи на особливу тяжкість, публічність та вперту нерозкаяність злочинів проти Бога, Церкви Христової та людства, вчинених мирянином РПЦ Владіміром Владіміровічєм Путіним, Архієрейський Собор Православної Церкви України засвідчує, що ця особа своїми злочинами і впертим та свідомим нерозкаянням в публічних гріхах сама себе відлучила від Церкви.
Про нього можна сказати словами Псалма 108: «Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший… Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, – і воно одійшло від нього. Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його; і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується» (Пс. 108: 8,17-19). Нехай справедливий Божий суд скоро здійсниться над тим, про кого можна сказати словами Євангелія, що його «батько є диявол» (Ін. 8: 44).
Ваша Всесвятосте!
З любов’ю у Христі та незмінною повагою ми передаємо всі ці рішення для розгляду Вами, як Першому серед Патріархів, який єдиний має особливі канонічні права у питаннях, що стосуються Повноти Православ’я, та просимо Вас і Святий та Священний Синод Вселенського Патріархату вчинити те, що необхідне для захисту чистоти Християнської Православної віри від єретичних викривлень, які завдають шкоди Церкві та мають своїми плодами війну, численні вбивства невинних і страждання народу Божого.
Просимо Ваших святих молитов за перемогу правди і справедливий мир для України і запевняємо Вашу Всесвятість у нашій незмінній любові та молитві про Вас!
(Підписи членів Архієрейського Собору)
