Легко долає великі відстані на своєму двоколісному другові, доводячи, що подорожувати таким чином корисно і цікаво, тернополянин Сергій Хлєбас. Багато містян знають його як цікаву, навіть неординарну особистість. Про свої велосипедні подорожі пан Сергій розповів «Терену».
– Подорожі, екстремальні захоплення, неординарне хобі – як воно, жити динамічним життям?
– Жити в мандрівках – це й означає жити. Ми з друзями намагаємось, поки теплий сезон, поки є можливість мандрувати, використовувати цю можливість, мандруючи на роверах і пішки, сплавлаючись по Дністру. Є різні можливості, було б бажання.
– Як часто подорожуєте?
– Цього місяця ми з Дністра, де мандрували на плотах, пересіли на ровери і з’їздили у заповідник Медобори, після Медоборів знову був Дністер, опісля поїхали на Почаїв, зараз от знову повернулися з Медоборів.
– За енну кількість років маєте улюблені речі, які завжди берете з собою, так звані талісмани?
– Перша улюблена річ – це ровер, я на ньому їжджу. Пару улюблених речей – палатка, карімат, спальник. Насправді в мене немає якогось амулету, талісмана, до якого я прив’язаний, я вірю в себе і свою щасливу зірку.
– Багато подорожуючи, маєте змогу бачити різноманітні типи людей, чи відрізняються вони?
– Я в 2013 році їздив на схід, в заповідник “Кам’яні могили”, це на межі Запорізької та Донецької областей. Найбільше мене здивувало те, що в ті роки я себе не відчув чужим. Насправді я побачив спільність в думках, поглядах на життя. Але це було у 2013 році, я не знаю, яка там ситуація зараз.
– Яких правил дотримуйтесь у подорожах?
– Головне не боятися і вірити в себе. Я керуюсь для себе таким девізом: якщо я щось хочу зробити, то я це можу зробити.
– Яка була ваша найекстремальніша подорож?
– Коли я працював в заповіднику на Далекому Сході, то усі мої найекстремальніші мандрівки були під час роботи в заповіднику. Насамперед, це зустрічі з ведмедями, зустріч з тигром – оце було екстремально, але у далеких 80-х роках.
– Якою компанією варто подорожувати, мандруючи велосипедом?
– У мандрівці на “Кам’яні могили”, а загальна її тривалість була 2500 км, більшу частину я проїхав сам, мені було цікаво самому, значну частину мандрівки я провів з Михайлом Гросуляком, нам було цікаво вдвох, ще якусь частину подорожі до нас приєднався журналіст з Маріуполя. Тут не питання кількості, тут питання якості. Якщо люди цікаві один одному, це єдина і необхідна умова, аби подорож вдалась.
– Яка Ваша подорож видалась найдовшою?
– В мене було дві веломандрівки приблизно рівноцінні по довжині, одна пролягала на схід України, про неї я уже згадував, а друга подорож в Чехію – приблизно теж 2500 км. туди і назад.
– Що туристу варто побачити чи зробити в довготривалих мандрівках?
– Головне вірити в свої сили і не ставити перед собою занадто високих планок, не так, що я мушу приїхати от 100 км. чи то 200 км. Я переконаний, що це абсолютно другорядні речі. Можна їхати неспіша, в своє задоволення долаючи в день і в результаті людина проїде 1000 км і більше, а можна ставити рекорди і надірватись на першій чи то другій сотні.
– Що можете сказати туристам, які розпочинають мандрувати?
– Починати і продовжувати. Тут немає загальної рекомендації. Варто зрозуміти, що насправді в мандрівці потрібно на 50% речей менше, аніж ті, які беруться. Я на власному досвіді постійно переконуюсь в цьому, це лише перестрахування, аби чогось не сталось.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
Оксана СЛОБОДЯН.
