Що таке бізнес сьогодні? Це, передусім, ризик. Адже умови, які держава створює приватним підприємцям, є, так би мовити, не надто сприятливими, а подекуди – й кабальними. Чесно заробляти гроші стає дедалі важче, тому дехто просто йде з цієї справи, не витримавши податкового тиску, поборів, хабарів і вічної круговерті бюрократії. Держава повернута спиною до проблем людей, які займаються середнім та малим бізнесом. Кредитна політика банків з її нереальними відсотками теж відлякує. Однак статистика свідчить, що саме ці люди є рушійною силою економіки, опорою місцевих бюджетів таких маленьких міст як Борщів.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
На Борщівщині не так вже й багато людей, яких можна назвати успішними підприємцями. І все ж вони є. Серед них – Мирослав Солян і його родина. Саме так – родина, бо, як каже сам пан Мирослав, без підтримки родини біснеc вести було б дуже важко.
Починав Мирослав Солян як і всі – з малого: створення кооперативу із виготовлення фурнітури для швейних фабрик. То були важкі часи становлення. Тоді доводилось рахувати кожну копійку, нести відповідальність за людей, які працювали в кооперативі, думати про збут. Саме труднощі, переконаний пан Мирослав, тоді загартували його як підприємця.
У ті часи важко було вижити усім, а особливо тим, хто подався будувати власну справу. Недосконалість тодішнього законодавства, податковий тиск, інфляція, – усе це вибило з колії багатьох, хто хотів заробляти на себе сам. Вистояли одиниці.
– Я розумів, що мушу до кінця розвивати розпочату справу, бо ж у мене сім’я, а часи важкі, – розповідає М. Солян. – Багато працюючи я зажди намагався знайти час для музики, адже з дитинства тяжію до творчості. Я займався у музичній школі по класу баяна, потім – труби, ну а згодом ще захотів опанувати гітару. Я музикант за станом душі. Перший в районі створив вокально-інструментальний ансамбль, з яким ми виступали на всіх міських заходах, грали на літньому танцмайданчику у Борщеві, в ресторані «Збруч». І це була жива музика, ніяких фонограм. Був час, коли заробляв музикою і на весіллях. То був такий потяг молодості. А зрілість вже хоче більшої опори і підґрунтя.
У 1993 році райдержадміністрація запропонувала взяти в оренду міський парк у Замковому лісі, що вже занепадав без власника. Мирослав Солян ризикнув і приступив до роботи.
– Колгоспи, які утримували об’єкти, на той час вже розформувалися, парк і атракціони почали помалу руйнуватися, – пригадує пан Мирослав. – Що зміг, я відновив і ще деякий час він працював. Ще на той час в парку проводились культурно – мистецькі заходи району і міста, завдяки яким була змога підтримувати його в належному стані. Але, після зміни міської влади, проведення міських заходів було перенесено в центр міста в зв’язку із чим утримання об’єктів парку стало не можливо. Тому що для повного функціонування об’єкту, його утримання потрібні були чималі кошти, проходження щорічного ліцензування і дозволів на утримання атракціонів. Це потягнуло за собою цілий ряд проблем. Хоча поряд із цим, атракціони в парку простоювали, а під час проведення заходів в місті працювали атракціони з сусідніх регіонів. На даний час при сприянні місцевої влади є усі можливості відновити парк і ми прикладемо для цього всі сили. Тому свої зусилля з родиною зосередили на облаштуванні озера, берегів, відремонтували міст, зробили альтанки, обклали все бруківкою, встановили скульптури. Одну з будівель ми перебудували під ресторан «Замковий» що став тепер окрасою міста і улюбленим місцем відпочинку його жителів. Багато весіль у Борщеві справляють саме у нас. А міст на вході перетворився на місток закоханих.
Та ресторанний бізнес – не єдине дітище родини Солянів. Розведення коней, як і музика – ще одне із улюблених занять пана Мирослава. Є у нього своя міні-ферма, де він вирощує маститих коней. Тварини ці, каже, дуже розумні, доглядаючи за ними відпочиває душею. Це те, що приносить справжнє задоволення. А ще М.Солян має мрію створення школи верхової їзди для юних борщівців.
В роботі моєму співрозмовнику ось уже багато років допомагає дружина Ганна і син Андрій. А тепер сім’я поповнилась невісткою. Молоде подружжя чекає на первістка, а дідусь з бабусею – на першого онука чи онучку. Невістка Юля, до речі, теж має вокальну освіту, була переможцем багатьох пісенних конкурсів, активною учасницею культурно – мистецьких заходів міста і вже встигла деякий час поспівати у родинному ресторані.
Молодим початківцям у підприємництві Мирослав Солян завжди дає одну корисну пораду: не боятися ризикувати і протистояти труднощам. Але якщо вже щось почав, то йди до кінця. Важкий це шлях, але долаючи його, йдучи крізь терни, неодмінно досягнеш бажаного.
– Власне, і держава має нарешті повернутись лицем до проблем малого та середнього бізнесу, – переконаний Мирослав Солян. – Та й не тільки вона. На місцевому рівні теж потрібно сприяти розвиткові малих підприємств, створювати сприятливі умови, особливо для молоді. Бо скільки ми сьогодні говоримо про молодь! Мовляв виїздить вона за кордон у пошуках кращого життя і більшого заробітку. І правильно робить, бо хто про неї дбає? І так буде далі, якщо у державі не переглянуть це питання. Якщо не створять вигідні умови ведення своєї справи, не полегшать податковий тиск, не переглянуть кредитну політику банків. Бізнесом має бути вигідно займатись!
Такі міста як Борщів, на думку М.Соляна, не мають занепадати. Але основне завдання – затримати молодь, дати їй всі можливості і умови для самореалізації і усіляко сприяти цьому. Болить душа, що такі потужні кити нашої промисловості як цукровий і спиртовий заводи простоюють. Потрібні зміни. А від влади – підтримка. Адже левова частина бюджетів малих міст складається саме із надходжень податків від малого і середнього бізнесу.
– Змінити підходи до розвитку підприємництва у нашому місті повинні майбутні вибори, – розповідає пан Мирослав. – Будучи депутатом міської ради третю каденцію, я в першу чергу бачу основну проблему невирішених питань – вона криється у непрозорості діяльності міської влади. Чому сьогодні мешканці міста не знають, де є вільні земельні ділянки, які можна взяти оренду, що і де будується, які приміщення комунальної власності міста продаються чи віддаються в оренду? Яка наповнюваність бюджету? На що витрачаються кошти в першу чергу? Що реально зроблено і за який час? Яка вартість проведених тих чи інших робіт? Все побудоване на чутках. А в ідеалі має бути по-іншому. Відбулась сесія міської ради – одразу ж всі рішення мають бути оприлюднені на сайті міської ради, щоб кожна людина мала змогу з цим ознайомитись. Тоді це вселятиме довіру до влади. Бо що варта влада без довіри? Це все одно, що її немає. Тому відкритість, прозорість, чесність, а не пусті популістичні обіцянки мають стати першочерговими критеріями, за якими люди обиратимуть очільника міста і депутатів. Місто потребує змін!
