Приємною несподіванкою став заклик до тернополян, написаний крейдою на дошці, прямісінько біля дверей книгарні «Є»: «Читай книги – не рости невігласом». Особисто мене втішило ось що: вишукане українське слово «невіглас», яке не так часто можна сьогодні почути або прочитати. А тим часом це слово не просто дивовижне, воно унікальне. Адже у ньому закодоване багатоінформаційне смислове навантаження, яке під час вимови допомагає розширювати нашу свідомість (на відміну від московитського – нєвєжда). Питання в іншому, чи вдумуємось ми у мовлене нами ж?
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
Невіглас (у даному випадку – невігласОМ). В основі слова давньослов’янська форма – глас (голос). «Ві» – відати. Звідси санскритське Веди, себто – знання. Іншими словами, пробуджені знання, які є всередині кожного з нас, йдуть до інших з допомогою голосу. Людина народжується з уже багатовіковими знаннями, які (як у капсулі) чекають свого часу у схронах ДНК. Читання книг, зокрема, священних текстів (принаймні у наших предків) допомагають їм (знанням) пробудитись. Дуже часто це відбувається через асоціативний ряд всіляких візуалізацій…
Не менш цікава історія із суфіксом «ом». Для нас він суфікс, а для мудреців Сходу це священний звук «Ом», з якого завжди починаються всі піснеспіви (мантри, бхаджани), у яких прославляється Творець Всесвіту. На Сході з допомогою звукових вібрацій, які линуть від «Ом» лікують чисельні захворювання. До слова. Під час радянсько-індійського космічного польоту був проведений науковий експеримент. Потужна апаратура таки зафіксувала безупинне звучання «ОМ» на неосяжних просторах безкінечного Всесвіту, що й прагнули довести індійці. А саме. «Спочатку було Слово…» (за Біблією). В Індії, наприклад, знають, що перший звук-слово, яке Видихнув із Себе Творець, було… Ом.
І наостанок. Повернімось до нашої об’яви біля книгарні «Є». Відразу напрошується таке. Якщо є слово «невіглас», то мало би бути протилежне йому – віглас? Можливо воно так і було колись, адже скільки вкрадено й приховано нашими сусідами, зокрема, у лінгвістичній науці… І не лише у ній. А пам’ять людська, на жаль, коротка. Так, як і коротке саме життя. Отож читаймо, отримуймо інтелектуальну насолоду через дотик до паперової книги. Будьмо у книгозбірні (бібліотеці), як у ріднОМу дОМі. Не вирощуймо в собі духовних невігласів. Розширюймо свою свідОМість. Невсипно прислухаймось до рідного слова. Адже там стільки всілякої неоціненної інформації, що годі!
