Психологічна підтримка без шаблонів: на Тернопільщині говорили про повернення воїнів до мирного життя
- Опубліковано: Катерина Мороз
- —
- 14 Червня, 2026 о 16:07
В Україні адаптація військових, які повернулися з фронту чи пережили полон, потребує не формального підходу, а людяності, довіри та своєчасної підтримки.
На цьому наголосив під час відкриття семінару-тренінгу «Заходи з адаптації та психосоціальної підтримки осіб, звільнених з полону, та членів їхніх сімей» учасник бойових дій.
Перегляньте також:
- Україна повернула з російського полону ще 185 захисників і одного цивільного
- У 44 артбригаді в Тернополі нагородили військових за мужність і бойову службу
У заході взяли участь психологи та фахівці із супроводу ветеранів. Під час виступу Тарас Пастух поділився власним досвідом повернення до мирного життя та закликав переглянути підходи до роботи з ветеранами.
«Нам не потрібні сухі протоколи та методички. Кожну історію бійця треба пропускати через серце. Саме живий, людяний контакт допомагає по-справжньому», – зазначив він.
Окрему увагу звернули на те, що багато військових не готові самостійно звертатися по психологічну допомогу. Саме тому фахівці мають бути проактивними, виходити за межі кабінетів, налагоджувати контакт і пропонувати підтримку тим, хто її потребує.
Також одним із ключових елементів успішної реабілітації назвали залучення ветеранів, які вже пройшли шлях адаптації. Завдяки спільному досвіду вони можуть стати важливою ланкою між психологами та військовими, допомагаючи вибудувати довіру.
Під час семінару йшлося і про підтримку родин захисників. Адже тривале очікування, невизначеність та переживання за близьких залишають глибокий слід і потребують не меншої уваги.
«Приймати фахову допомогу – це не слабкість. Це сміливість повернути собі право жити майбутнім, будувати плани з дітьми й родинами», – наголосив спікер, зізнавшись, що сам не одразу наважився звернутися по допомогу, але згодом зрозумів її важливість.
Учасники заходу переконані: ефективна адаптація ветеранів та звільнених із полону має ґрунтуватися не лише на професійних знаннях, а передусім на емпатії, повазі та готовності бути поруч у найскладніші моменти життя.
