Напад московії на Україну — це бажання кремля утримати свою імперію від краху. Як би вони не крутилися, як би не імітували «царствєнность», без України й української нації їхня орда неспроможна виглядати імперією. Без нас вони — лише історія награбованого війною. Бажання відновити вплив на Східну Європу — це також реальні горизонти їхніх апетитів.
Водночас вірний послідовник «росімперців-путіністів» — містер Трамп — також вирішив отримати свою імперію. Про це свідчать його зазіхання на інші території: Канада — це 51-й штат, Мексика — 52-й, Гренландія, Панамський канал — потрібні США території. Невже це не про імперію?
Перегляньте також:
- Міністр закордонних справ України, уродженець Зборова Андрій Сибіга, жорстко пройшовся по Лаврову і Путіну
- Підсумки переговорів Трампа і Путіна в Алясці: «прогрес» без угод
Як світ відповідає на такі «замашки» Трампа?
Україна б’ється на фронті проти московитів. Мексиканці, яких 130 мільйонів, та їхня політична еліта знайшли аргументи для того, щоб Мексика зникла з мапи імперських амбіцій Трампа. Канада мобілізується владою всіх рівнів, бізнесом і громадянами. Вона суб’єктизується ще швидше, ніж потік вашингтонських зазіхань, і навіть не проти вступити до ЄС. Данія й Гренландія жорстко й гідно показують середній палець Трампу. Європа інтенсивно готується до «тарифної політики» й прагнення Трампа «вихолостити» НАТО. Вона розморожує свої підприємства ВПК і за 2–3 роки хоче бути готовою до самостійної протидії східному ведмедю.
Україна опинилася в найбільш уразливій позиції. З одного боку — московити з воєнним вторгненням, з іншого — Трамп, який уже втретє змінює редакцію так званої «угоди про надра» й намагається змусити Україну підписати її. У Європі та світі цю угоду назвали колонізаторською. Зрозуміло, що в ній, особливо в останній редакції, йдеться не лише про рідкоземельні метали, а й про газ, нафту, пісок, щебінь, портову інфраструктуру, атомні електростанції — фактично все, що належить народу України. При цьому управляти фондами, які мають добувати корисні копалини або брати підприємства в управління, мають виключно американці: троє керівників — з США, двоє — з України, і вирішальний голос — американський. Та ще й майбутні бізнеси мають проходити оцінку на предмет їхньої потрібності Вашингтону. Це — нечувана зневага до України, Європи, світу.
Дехто вже почав писати, що ми й так отримуємо копійки від рентних платежів, що на надрах багатіють олігархи, а державні підприємства захоплені посіпаками й лихварями, поставленими діючою владою. Це означає, що ті, хто таке заявляє, розписуються у своїй безвідповідальності, бо готові знову обирати тих, кому ця держава не потрібна. Знову готові голосувати, а потім плакати, співати журливих пісень і нарікати на лиху долю українців. На жаль, вони не готові думати, аналізувати, критично мислити й обирати тих, хто справді хоче розбудовувати країну й наводити в ній лад.
Нещодавно Трамп оголосив, що якщо Зеленський не підпише угоду, то матиме проблему. Але незрозуміло — Зеленський чи Україна? Бо ототожнювати їх може лише недалека людина. Якщо йдеться про покарання Зеленського за мародерство його та ще 5–6 «дефективних» менеджерів — ми не заперечуємо. І частина американської допомоги — це кошти платників податків США. Але якщо Трамп натякає, що проблеми будуть в України — це зовсім інше питання. Підписувати цю угоду категорично не можна, бо вона призведе до ще більшого обезлюднення країни. Адже доходи з власності та управління всім, що охоплює угода, будуть прибутком фонду, а не держбюджету України. Можливо, він хоче, як у Секторі Гази, виселити українців і забудувати територію. До речі, подумайте: хто постійно намагається обезлюднити Україну? В чиїх інтересах це?
Як державник з великим досвідом, у тому числі у фінансовому та кримінальному праві, зауважу: ця угода зареєстрована за законами офшору штату Делавер. То чи не ховається тут намір «оптимізувати» податки на користь її учасників?
Очевидно, що вистрибувати, як Гриць із конопель (як це робив Зеленський в Овальному кабінеті), — категорично не можна. Потрібно поводитися гідно й шляхетно — як Данія, Гренландія, Канада.
Водночас треба оцінити: що робить Європа, коли на неї «тисне» Трамп? Вона наводить лад у себе вдома — консолідує нації, запускає максимальне виробництво зброї й боєприпасів. Формує нові партнерства, викриває путінські щупальця у своїй політиці.
А що в цей час робить Зеленський в Україні? Знімає відосики.
Оцінка роботи інституту Президента — це оцінка його указів. Зайдіть на сайт президента і спробуйте знайти там глузд чи наміри до дій у час війни.
Закцентую на одному.
Він закуповує ядерні реактори 20-річної давності й розповідає «хотєлку» про добудову двох енергоблоків Хмельницької АЕС. Один блок будується 5–10 років. У розпал війни, коли стоїть питання виживання, замість того щоб сконцентрувати ресурси на закупівлю озброєння, БПЛА, боєприпасів — він «інвестує» в реактори, які окупляться через 5–10 років. Але за цей час атомна енергетика зробить гігантський крок уперед, і те, що вже закуплено, буде застарілим — як морально, так і технологічно. І ще не факт, що воно не лише окупиться, а чи взагалі отримає дозвіл на включення в той час від МАГАТЕ.
Країна на межі прірви, а Зеленський робить капіталовкладення з горизонтом у 10 років. Це по-українськи? Чи це, як дехто каже, — велике мародерство? А може, ще гірше — потурання інтересам нації, держави, партнерів, звичайних українських родин і війська?
Нам потрібно вижити й сконцентрувати всі ресурси саме на це. Сьогодні це не пріоритет Банкової.
Резюмуючи. Угоду про надра підписувати не можна. Бо якщо Зеленський її підпише, повертатися в Україну йому не слід. Це буде акт передумови геноциду української нації. Порожня казна — це військо без зброї, діти без школи, ветерани без допомоги, лікарні без лікарів, пенсія — як випадкова милостиня.
Нам потрібно поводитися гідно й шляхетно у відповідь на зазіхання з боку Трампа. І пам’ятаймо — він не вічний при владі.
А в самій Україні — навести лад і сконцентрувати весь людський і фінансовий капітал на відсіч московитам у війні.
Переможемо!
Павло Жебрівський
Коментарі
