Від шаленого захвату «найвеличнішим» до стенань «усе пропало!» минуло кілька днів.
Ситуація важка, але не є критичною. Зрозуміло, що Трамп, закусивши вудила, буде ще більше тиснути на керівництво України для так званої мирної угоди з путлером. Усе відповідно до його психопортрета, а не посадових інтересів чи політичних традицій.
Перегляньте також:
- Вокалісти з Тернополя здобули перемогу на міжнародному конкурсі
- Війна в Україні визначить майбутнє всього світу, – Financial Times
Він – людина, яка працювала у будівельному бізнесі й у шоу-бізнесі. Людина, яка протрималася чотири роки під буревієм компромату та фактів втраченої моралі, маючи переслідування від різних правоохоронних органів, вистояла психологічно й не сіла до в’язниці. Це дозволило йому увірувати у свою обраність та право диктувати свій спосіб мислення всьому світу.
Наприклад, введення мит для Мексики, Канади, Китаю, ймовірне мито для Євросоюзу, тісні зв’язки з російським агресором. Через це – спроба нагнути нинішнє керівництво України.
«Непорозуміння» Трампа й Зеленського поки що не призвело до якихось дій щодо Зеленського, але призвело до оголошення зупинки постачання військової допомоги Україні.
Питання: чи потрібно бігти й кланятися Трампу, вимолюючи прощення та милостиню? Якщо «сонцесяйний» хоче такого прощення для себе – нехай отримує.
Українська держава й українська нація нічим не завинили ні перед Трампом, ні перед США. Хочу наголосити, що нація й держава б’ються з агресором, щоб бути та повернути своїх украдених дітей додому.
У цей час проявилися «консерви» в особі Орбана, який заблокував, зокрема, допомогу ЄС на 20 млрд доларів для України.
Водночас сьогодні Єврокомісія оголосила про створення Європейського оборонного союзу та бюджетів на сотні мільярдів для оборони України й Європи.
Поки що – не катастрофа. Реально, боєзапасу й техніки, за різними оцінками, вистачить на три-чотири місяці. Обнадіює ще те, що осторонь не стоятимуть ані Японія, ані Південна Корея.
Протягом усього широкомасштабного наступу московитів я зазначав, що й сьогоднішнє, і попереднє керівництво так і не оцінило сили духу української нації. На жаль, вони ним добряче спекулювали, а нинішні навіть намагаються його придушити й контролювати, замість того, щоб розкрити його небокрай для повного проявлення.
Водночас не бачу ані бажання, ані вміння навести лад усередині України, об’єднати українців. Нехай хоч заллють грошима наші західні партнери – це лише приведе до збагачення купки мародерів.
У соціальних мережах багато дописів від прихильників попередньої влади про так званий Уряд національної єдності. На мій погляд, це ні до чого не приведе. Колись блудниця-імператриця Катерина казала: «Назви його хоч горщиком, тільки в пічку не став».
Суть не в назві й не в тому, що некомпетентних замінимо, можливо, на «компетентніших». Якщо взяти сьогоднішні політичні сили, які говорять про Уряд національної єдності й перебувають у Верховній Раді України, то ефективної політики на шляху до перемоги та заклику до української нації вони так і не дали.
Була лише конкуренція між ними: «Ви погані, а ми – хороші. Ви – некомпетентні, а ми – більш компетентні». Про сенси – дискусії в парламенті не відбулося. Вони ж підписали на Закарпатті так і не опубліковану угоду про незмінність влади, тобто про усталеність поступу, який не веде до перемоги.
Уряд воєнного часу – це не просто назва чи набір представників парламентських політичних сил у час війни. Це сенс утвердження справедливості, волі можливостей для українського духу та кмітливості.
Це приведення до тями судів, переформатування правоохоронних органів, зупинення мародерства, сприяння вольностям економічної діяльності, запуск військово-промислового комплексу, перетворення мобілізації з примусової – у мотиваційну.
Це також навчання офіцерського складу, визначення ключовою цінністю людини, особистості й, зрештою, – запровадження в Україні стану війни.
Цей уряд мають очолити жертовні, компетентні, патріотичні українці – не просто громадяни України, а українці по духу. Це не поділ на чиїхось «ботів» чи «ждунів» перемоги. Це повинно призвести до подвоєння пасіонаріїв українізму з 30% до мінімум 60%.
І вже потім – на все інше знадобиться максимум три місяці. А на цей час у нас вистачить зброї й без Трампа. За цей час, переконаний, він не здобуде слави ані всередині своєї країни, ані на світовому рівні.Тому йому доведеться або змінити свою поведінкову модель, або він піде з посади.
Тільки наведення ладу в країні, опертя на український дух стимулюватиме допомогу від наших найближчих європейських партнерів, Японії, Південної Кореї. А потім буде й допомога США. Громада США – за допомогу Україні, але ще й немилосердна до путлера й росії.
Наша перемога – у наших руках. Уповання політиків лише на міжнародну допомогу є хибним, як марною є мантра про те, що безпеку України забезпечить НАТО.
Ви серйозно?
Після того, як адміністрація США поводиться як «ведмідь у посудній лавці»? Чи виконані якісь підписані угоди? Ще раз наголошую – допомагають тому, хто опирається, хто проявляє волю до перемоги.
І це ми бачили у 2022 році та впродовж наступних років, коли весь цивілізований світ допомагав Україні.
Сила України – всередині України. Усе інше – лише їй сприяє.
Українській Україні – бути!
Працюємо. Не миримося. Перемагаємо.
Павло Жебрівський
Коментарі
