Про право і обовʼязок титульної нації України
- Опубліковано: Павло Жебрівський
- —
- 16 Квітня, 2026 о 22:42
Вже 13-й рік війна, 5-й рік – широкомасштабний наступ, прагнучи знищити Українську націю і державу. Ключовими складовими нашого супротиву є український дух пасіонаіїв і допомога правдешніх партнерів. Сьогодні все більше країн усвідомлюють, що боротьба України за свій суверенітет – це запорука їхньої безпеки. Наш спільний та головний ворог — московія.
За кілька десятеліть стало очевидним, що країни, які називали «наддержавами», а простіше — імперії, так і не змогли упокорити менші держави, але які створені цілісними націями.
Перегляньте також:
- Гнилі плоди ОПЗЖ: як помічники Шуфрича та Гнатенка заробляли на ухилянтах
- Червоногородський замок — найкраще фото Тернопільщини у конкурсі «Вікі любить пам’ятки» 2025
Яскравим прикладом був Афганістан. Упокорити його не змогли ні Велика Британія, ні Радянський Союз, ні США. Далі був В’єтнам, який не здолали США. Сьогодні це Іран. Коаліція Ізраїлю і США тужиться, але… Наш недруг — сьогоднішній Іран — це релігійна диктатура, що користується історичними надбаннями древньої нації. У час агресії саме національний дух уміло протистоїть агресору, хоч влада ним і користається у своїх інтересах. Та нація відстоює свою незалежність попри ненависть і до влади в країні.
Натомість переконаний на всі 100%, що Україні потрібен закон про Титульну Націю, про її інтерес — утвердити своє небесне і юридичне право на свою державу та свій обовʼязок бути гарантом прав і можливостей усіх корінних народів країни.
Коли ми говоримо про титульну націю, ми говоримо про українців будь-якого походження, які ідентифікують себе як українці без умов і застережень. Це не робить їх кращими чи гіршими. Вони прийняли український спосіб життя як фундамент свого проживання на цій Благословенній землі, прагнуть та захищають свої вольності, можливості, заможність в Україні. Вони хочуть жити між собі подібними. Титульна нація, її нероздільні інтерес і обовʼязок, її щасливе майбутнє, їх спільноти можливе лише на території своєї національної держави. Логічно, що ефективно на чолі цієї держави обирати її представників.
Підкреслю про нерозривність власних інтересів титульної нації і її обовʼязку гарантувати можливість розвивати свою ідентичність корінним народам, які не мають своєї держави, адже можуть розвиватися там, де живуть. Звичайно, не менш важливим є законодавче забезпечення прав людини і можливостей спільнот у рамках демократичного правління в Україні загалом.
Але негідники, які в силу маніпуляцій і шахрайства отримують українське громадянство і далі аж до окупації української влади, вочевидь прагнуть лише нищення української держави, української нації та розмивання українства загалом. Це наш внутрішній ворог. Ослаблення єдності нації та її духу — це дії внутрішнього ворога, що повинні бути жорстоко покарані законом і ганьбою.
Резюмуючи, хочу наголосити, що замість прийняття закону про «профілактичний» захист однієї національності краще дотримуватись 21 та 24 статей Конституції України, що захищають усіх. Та у час війни, коли увесь світ знає і стверджує, що Україна стоїть і нищить ворога, захищаючи весь континент лише завдяки українському духу та згуртованості титульної нації, нагальною потребою є прийняття закону про титульну націю України, її невідʼємне право на національну державу та обовʼязок бути гарантом прав і можливостей корінних народів. Це посилить український дух заради перемоги і щасливого майбутнього на цій землі усіх, хто приймає її спосіб життя.
Чи приймуть такий закон у нинішній Верховній Раді? Думаю, що навіть і ініціювати не будуть.
Я вже не кажу про Уряд. Але я впевнений, що один із перших законів, який буде прийнятий вже українською владою, буде саме цей закон. Якщо українці один одного не полюблять, один одного не підтримають, не довіряться один одному, то заїдні манкурти будуть керувати і війни будуть нескінченні — як внутрішні, так і зовнішні. Будьмо гідними причетності до своєї країни — у цьому ключ до щастя кожного на цій Благословенній землі.
Павло Жебрівський
