Незначуща, на перший погляд, побутова сцена цілком здатна викликати асоціацію з важливими подіями у сфері великої політики.
Мій колишній сусід мав доволі поширену в нашому суспільстві звичку: полюбляв добряче хильнути (закласти за комір, прийняти “на груди” – назв цього явища винахідливий питущий люд вигадав багато). А хильнувши, відчував на другий день доволі тяжкий абстинентний синдром. І оскільки кишені після ретельної перевірки тремтячими руками зазвичай виявлялися порожніми, йшов уже добряче протоптаною стежкою до сусідки. З нею в нього були свої, особливі стосунки: він часом допомагав їй по господарці і тягав із кондитерської фабрики, на якій працював, печиво, зефір, патоку. Отож, вважав себе вправі в тяжку похмільну хвилину звернутися саме до неї. Якось я став мимовільним слухачем цієї жвавої бесіди. Спробую відтворити її – із максимальним збереженням стилю “високих договірних сторін”:
Перегляньте також:
- Почалася «помста путіна» за Курську область? В Україні масштабна повітряна атака
- Вночі ворог атакував сусідню з Тернопільщиною область дронами та ракетами
– Ну, на, тобі на пиво вистарчит, більше не маю.
– Та яке пиво?! Що мені з нього?! То всьо одно, що вода! Дай мені хоць на 150 грамів горілки.
– Ага, ти зараз вип’єш горівки, зробишся дурний, чистий варіят, будеш тут ходив і верещав, я тебе знаю!
– Та бігме не буду! Ну, дай, прошу тебе!
Не знаю, чи вдалося йому того дня “розкрутити” незговірливу сусідку – часом, з його слів. це вдавалося.
Пригадав я цю доволі давню вже історію у зв’язку з… повідомленням про те, що канцлер ФРН Олаф Шольц вперто виступає проти відправки ракет Taurus в Україну, побоюючись, що та вдарить ними по Кримському мосту. І що це означатиме, що його країна стане “стороною у війні з Росією”.
– Шольц боягуз – махнувши зневажливо рукою, сказав мені 40-річний німець на ім’я Йоган, з яким ми розбалакалися біля басейну в болгарському готелі.
Я спробував заперечити, мовляв, на канцлера тиснуть різні політичні сили, думку яких він змушений враховувати. Однак Йоган знову махнув рукою і повторив з різкуватим німецьким прононсом:
– Шольц боягуз!
Те, що Німеччина і через майже 80 років після повалення нацистського режиму відчуває психологічний тягар “гріхів батьків” і посилено відрощує в себе за плечима ангельські крила винятково миролюбної держави, зрештою, не є новиною. Вона, звісно, могла б згадати тотальне гвалтування “освободителями” зі сходу своїх жінок і таке ж її тотальне розграбування всіма – починаючи від рядових солдат і закінчуючи генералітетом на чолі з “маршалом победы” Жуковим. Вона, може, й згадує про це і таки добряче допомагає Україні у протистоянні агресору, але – до певної, на її погляд, критичної межі. Повертаючись до згаданої історії з сусідом, допомагає коштами на пиво, але на прохання дати на щось міцніше заперечливо махає руками і хитає головою. Оті “Тауруси”, на думку багатьох фахівців, могли б бути справжнім “game changer”, тобто засобом, здатним суттєво змінити ситуацію у війні – принаймні, створити реальну загрозу для стратегічно важливого для росії мосту в Криму. Саме цього надміру обережний Шольц і остерігається. А щоб обгрунтувати цю свою позицію, висунув вельми переконливий, на його погляд, довід – мовляв, Німеччина не може дати Україні “зброю з дальністю дії 500 км, яка в разі неправильного використання може досягти цілі в Москві” (ех, з’явився б йому уві сні дух фельдмаршала фон Бока, який наступав на Москву в 1941 р. і який, можливо, дохідливо розтлумачив би, що столиця росії не є священним містом, по якому борони боже чимось садонути). Така позиція Шольца не знайшла розуміння не лише в Києві, а й викликала гостру критику в Британії, але, схоже, це наразі не вплине на думку німецького канцлера.
Моя колишня сусідка, наскільки пригадую, була більш співчутливою до похмільних страждань сусіда і таки,траплялося, давала йому гроші на рятівні 150 грамів…
Ігор Дуда
