Один з авторів Живого Журналу російський священик Філіп П. оприлюднив уривки з інтерв’ю архідиякона Вселенського Патріархату, глави прес-служби Вселенського Патріархату при Всеправославному Соборі Іоанніса Хрісавгіса.
Перегляньте також:
- СБУ і Нацполіція затримали у Рівному рецидивіста, який на замовлення фсб підпалив службовий пікап ЗСУ
- Відомих тернопільських медиків нагородили орденом святого Пантелеймона
…Не можу судити ніпро внутрішні питання і проблеми окремих церков, ні про причини, через які деякі церкви вирішили змінитирішення, коли вже дали слово, що братимуть участь у Соборі.
Упевнений, що церкви Росії, Болгарії та Грузії повинні були зазнати труднощів і подолати їх, щоб прийняти це рішення. Було б добре, якби вони з повагою поставилися до важкої праці ізусиль інших церков, більшість з яких стримали слово і вже прибули на Крит.
Проте потрібно, щоб ми не забували про кінцеву мету Собору, тобто про єдність, до якої веде повільний і важкий процес.
І треба пам’ятати, що єдність – завжди мета, а не відправна точка. Єдність – кінець, а не початок. Єдність завжди звершується і завершується Святим Духом, Який “те, що зменшується,поповнює”.
Жоден Собор ніколи не проводився просто для того, щоб відсвяткувати єдність. Навпаки, кожен Собор, який скликали в минулому, збирали якраз для того, щоб досягти більшої єдності, коли існувала якась проблема -чи то догматична, чи канонічна, чи адміністративна. Звичайно, більшість соборів згодом скликали для розв’язання адміністративних, а не догматичних проблем.
–Тепер, коли всі церкви не візьмуть участь, чи будуть правомочні соборні рішення? Оскільки, відповідно до логіки канонічного права, відсутність згоди в позиції хоча б навіть однієї церкви становить нездоланну перешкоду до скликання Собору.
– Ніде в канонах не сказано, що відсутність однієї Церкви впливає на скликання Собору. Дуже важливо, щоб ми точно посилалися на офіційні документи. Правила говорять, що Святий і Великий Собор може бути скликаний Його Святістю за згодою всіх православних Церков, що достеменно й сталося в Женеві торік у січні, де всі православні Церкви були представлені на зборах предстоятелів і підтвердили спільне рішення про скликання Собору майбутньої П’ятидесятниці.
Також я здивований з приводу того, як люди ставляться до поняття одностайності. Немає жодної згадки в правилах щодо неправомірності Собору або його рішень в тому разі, якщо якась Церква не може бути присутньою на ньому. Насправді коли якась Церква робила спробу на власному соборі внести такий вислів у свої правила, відбувалося її моментальне відділення від усіх інших Церков, включаючи Росію.
Святий і Великий Собор, може, навіть і не матиме кворуму, але я бачу, що буде дуже важко не назвати його “Всеправославним”, оскільки в цьому разібуло попереднє всеправославне рішення про скликання Собору за згодою всіх Церков на участь у ньому.
Однак на жаль, з якихось причин деякі Церкви вирішили в останній момент, що не можуть в ньому брати участь. Проте це не впливає на правомочність Собору і його рішень. Більш того, Собор справді є “Собором” Великим, оскільки без усякого сумніву він більш значущий, ніж будь-який з помісних соборів.
– Як ви думаєте, чи був якийсь план в якихось Церков, щоб Собор не відбувся?
– Упевнений, що був би величезний скандал для всіх, якби це було правдою. Ніколи б не хотів вірити в це.
Можливо, інші знають більше. Але я справді здивований, як деякі відгукуються про події, пов’язані з процедурою Святого і Великого Собору.
Наприклад, я ставлю собі питання, чи посилається митрополит Іларіон, як це було в недавньому його інтерв’ю і деяких інших, на ті ж передсоборні наради, в яких брав участь і я, чи ні? Те, що він описує, бачиться дуже далеким від тієї реальності, в якій перебував я.
Наприклад, він заявляє, що багато положень Російської Церкви виявилися не прийнятими або навіть категорично відкинутими і не були включені в документи або рішення передсоборних нарад.
Я хотів би відверто заявити, що жодна позиція іншої Церкви не була прийнята настільки щедро, порівняно з іншими Церквами, і часто під великим тиском, як позиція Російської Церкви. Ніякі положення, аж до окремих слів, не відображені і в рішеннях, і в документах так, як у випадку Російської Церкви. Звичайно, я пам’ятаю, як щоразу, коли будь-яка Церква не погоджувалася, відповідь делегації від Росії була така, що документ не буде підписаний…
Дивіться, це правильно, як стверджує митрополит Іларіон, що єдність не може бути нав’язаною.
У такому разі єдність не є монополія, зокрема, тих, хто раптово і в останній момент змінив своє рішення і зараз не хоче брати участь у Соборі. Єдність, звичайно ж, ніколи не зможе бути здійсненаза неучасті або ізоляції.
Звичайно, церкви вільні і незалежні у своїх рішеннях.
Але незалежність ніколи не може бути на шкоду єдності.
Повний текст: http://www.romfea.gr/epikairotita-xronika/8905-i-agia-sunodos-tha-einai-i-megaluteri-sugkentrosi-tis-orthodojis-ekklisias
