Раніше скептично ставився до тверджень, що мелодія чи пісня несе певний енергетичний заряд. Все сприймав за принципом: приємно чи не приємно для вуха, є зміст в словах чи ні. Але, визнаю, помилявся…
Останніми тижнями вмикаємо своєму тримісячному малюку різні композиції. Абсолютно різні: від класики та інструменталки до року та популярної музики. Реакція просто приголомшлива. Деякі композиції дитина слухає з посмішкою. Приміром, нереально уважно і зосереджено сприймає “Дощ” Баха. Годинами може слухати її по колу. Scorpions, Queen, Górky Park, Челентано, Висоцького, Машину времени, Василя Зінкевича, Світозари, Матвієнко часто слухає з посмішкою і майжи завжди спокійний. Тихо і зачудовано сприймає навіть ті пісні, які ритмічні з потужними басами і барабанними партіями. Натомість при ввімкненні відверто попсових творінь, які впринципі приємні для слуху, приміром, Брітні Спірс, Лєпса, Азнавура (хоча мені його голос видається прекрасним – авт.), Ані Лорак (дитині треба пропонувати все)))), реакція протилежна — кричить, аж заходиться. І це не співпадіння чи випадковість, бо коли починає кричати, вмикаємо те, що любить, і дитина одразу заспокоюється. Так само, для перевірки, після приємних вмикали те, що не подобається – і знову в крик. Чесно, я відверто здивований, бо ж в такому віці свідомого вибору діти робити не можуть…
