Уродженець Підволочиська, полковник Олександр Вовкотеча очолив Службу військового капеланства Збройних Сил України. Відповідно до наказу Головнокомандувача ЗСУ, 22 вересня 2025 року Олександр Вовкотеча очолив Службу військового капеланства Збройних Сил України. 12 жовтня в Україні визначили День військового капелана, тож Підволочиська громада привітала свого земляка.
Олександр народився у сім’ї військовослужбовця. Його батько — підполковник у відставці, а мама завжди була поруч, підтримувала і виховувала у любові та доброті.
Перегляньте також:
- На передовій 105 бригада ЗСУ знищила укриття окупантів разом із особовим складом і антенами зв’язку
- Бійці з Тернополя знищили засекречений російський РЕБ
“Змалку Олександр виховувався у християнському дусі. Мама Олександра ділиться, що важливу роль у його духовному становленні відіграв місцевий священник, отець Михайло Валійон, парох парафії Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ у Підволочиську (Заднишівці), – розповіли у громаді. – Тоді, у 90-х, коли в школах ще не викладали християнську етику, саме при церкві відбувався катехизм. Юний Олександр охоче відвідував заняття, допомагав при церкві й вперше відчув Божу присутність у своєму житті. Хлопець добре навчався, закінчив Підволочиську школу №1 (тепер Підволочиський ліцей) із золотою медаллю. З дитинства був спокійний, добрий і порядний, мав глибоку віру і прагнення служити — не лише словом, а й ділом. У 2014-ому Олександр пішов на фронт. Війна стала для нього не лише випробуванням, а й глибшим пізнанням Бога — серед втрат, болю, братерства та взаємної підтримки. Саме там він переконався, що справжня сила воїна — не лише у зброї, а в душі, яка не зламалась”.
Олександр є кавалером ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Його брат Сергій та дружина Наталія також є учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь у захисті України. У 2018 році Наталія воювала під Попасною. Коли Олександр приїжджає додому, то разом із дружиною, дітьми та батьками обов’язково відвідує свою рідну церкву Успіння Пресвятої Богородиці в Заднишівці.
Коментарі
