02.08.2026
21:46:18
У соціальній мережі Ігор Мельник розповів про Ігоря Олещука — українського інженера, громадського діяча, музейника, учасника національно-визвольного руху та політв’язня радянських таборів.
Ігор Олещук, псевдо «Грушка», народився 21 травня 1931 року в селі Чорний Ліс поблизу Збаража. У юності він був членом Юнацтва ОУН, а в 1948 році радянський військовий трибунал засудив його до 25 років таборів суворого режиму.
За біографічними даними, у 1946 році Ігор Олещук вступив до Юнацтва ОУН, де отримав псевдо «Грушка». Він виконував обов’язки зв’язкового та інформатора, готував звіти про арешти, депортації, обшуки та діяльність радянських каральних органів.
У 1948 році, після викриття однієї з криївок ОУН, чекісти знайшли звіт, підписаний псевдонімом «Грушка». Слідчі зіставили почерк із його шкільними роботами. Після цього Ігоря Олещука заарештували просто під час уроку історії.
22 листопада 1948 року військовий трибунал Прикарпатського військового округу засудив його до 25 років таборів суворого режиму. Покарання він відбував на шахтах Воркути.
У дописі Ігоря Мельника наведені спогади Ігоря Олещука про табірне життя. Він згадував, що новоприбулих у сильний мороз загнали в бараки на карантин, а згодом відправили на важкі роботи.
У таборі Ігор Олещук мав номер 13-662. Через нестачу медичних працівників, знаючи латину, за кілька місяців він вивчився на медбрата і працював фельдшером у травмпункті шахти, допомагаючи пораненим в’язням.
Після смерті Сталіна судова комісія зменшила термін покарання до 8 років. У грудні 1955 року Ігор Олещук був звільнений.
Після звільнення Ігор Олещук працював на цукровому заводі «Поділля», згодом — у системі «Тернопільобленерго». У 1965 році закінчив Львівський політехнічний інститут.
З 1996 року працював старшим науковим працівником Тернопільського історико-меморіального музею політичних в’язнів. Символічно, що музей розміщений у приміщенні колишньої тюрми, де колись почалися найстрашніші роки його життя.
Ігор Мельник у своєму дописі називає Олещука «живим музейним експонатом» і зазначає, що він не лише пережив радянські табори, а й став свідком краху Радянського Союзу.
Ігор Олещук був активним учасником національно-демократичного відродження Тернопільщини наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років. Брав участь у діяльності Народного руху України, товариства «Меморіал», Конгресу української інтелігенції та інших громадських організацій.
Він є автором книги спогадів «Шлях до світанку», співавтором історико-краєзнавчих видань і численних публікацій про визвольний рух та політичні репресії.
За громадську, музейну та просвітницьку діяльність Ігор Олещук удостоєний державних нагород, зокрема орденів князя Ярослава Мудрого V ступеня та «За заслуги» II і III ступенів. Також він має звання почесного громадянина Тернополя.
Історія Ігоря Олещука — це свідчення про радянські репресії, силу людського духу та важливість пам’яті про тих, хто боровся за українську державність.
21:16, 1 Серпня, 2026
16:43, 31 Липня, 2026
