Походження євреїв Тернополя

 

 

 

У 1540 році король Зігмунд І надав Тарновському привілеї, що містили в собі виключні права стосовно міста Тарнополю. 

 

 

Першим мером міста (войтом) було призначено Якова Бодзяновського. У 1548 місту було надано Магдебурзького права. У році 1550 король Зігмунд-Август додав до привілеїв статті, відповідно до котрих гендляри та візники, що прямували з Галичу, Коломиї та Коропця до Волині мусили платити у Тарнополі мито. Метою цієї вказівки був торговельний розвиток Тарнополя. 

 

 

У 1556 році королем Зігмундом-Августом надано було Тарнополю права імперського міста, такі само, як і Львову. Ці права містили у себе можливість фінансування розвитку міста як торговельного центру на Сході Польщі. Після смерті Кшиштофа місто відійшло до володіння князя Костянтина Острогозького та його нащадків, котрі приділяли великої уваги  до розширення і зміцнення замку й укріплень як місця зосередження населення під час татарської навали 1579 і 1589 рр.

 

 

У році 1621 місто Тарнопіль отримав у придане канцлер Польщі Томаш Замойський, коли одружився зі Катариною Острогозькою. Замойський досить часто жив у замку і навіть приймав у ньому королевича Владіслава, коли останній повертався  до Польщі після битви при Хотині. Але мешканцям краю не щастило багато часу насолоджуватись миром. У 1648 та у 1653 роках місто захоплювалось козаками і татарами, внаслідок чого Тарнопіль, як і замок, було зруйновано як не вщент. 

 

 

Відбудову Тарнополя та замку було здійснено новим володарем міста Олександром Конецпольським, що позначено у люстрації від 1672 року. Але саме у тому ж році під місто знову підійшла турецька армія, що прямувала на Львів і місто, не витримало тиску загарбників.

 

 

У 1675 у місті зупинялось військо Ібрагіма Шишман-паші, і, коли воно у ньому перебувало, внаслідок спротиву польської фортеці у Теребовлі на річці Збруч, замок було зруйновано, а мури його знищено вибухом. 

 

 

У 1690 місто перейшло у володіння фамілії Собеських. Королева Марія-Казіміра відбудувала замок та зробила багато для відновлення Тарнополю.  У 1694 році востаннє зробили татари спробу захопити місто, але вже були неспроможні це зробити. Від Собеських місто незабаром перейшло до Потоцьких, під владою котрих і перебувало аж до початку 19 сторіччя. За часів їхнього господарювання місто зазнало зазіхань росіян та різних конфедерацій, що постали десь у середині 18 сторіччя.

 

 

У році 1770 велика епідемія знищила більшість населення Тарнополя. 

 

 

Один з нових володарів міста, Францішек Коритовський, відбудував замок у стилі тогочасного  модерну, зруйнував фортецю, а на її місці побудував нового палацу.

 

 

Після переходу Тарнополя під владу Австрїї становище міста значно покращало, він перетворився у важливий центр торгівлі і дуже розвинувся. 

 

 

В роки 1800 – 1815 Тарнопіль переходить під владу росіян і у місті оселяється його новий губернатор сенатор Тайліс. 

 

 

1815-го року місто повернулось до складу Австрії. До 1843 Тарнопіль був приватним містом, а у 1843-му було скасовано усі попередні привілеї його колишніх володарів.

 

 

2. Документальних свідоцтв про заснування єврейської громади у Тернополі немає. Можна припустити, що невдовзі по заснуванні міста там з’явились і перші євреї. Тернопіль, що був розташований на великому торговельному шляху Львів – Винники – Підгайці – Золочів – Зборів,  Їжорна (?) – Микулінці – Терембовля – Копичинці – Заліщики – Чортків, через Буковину (на той час Валахію) на Яси і звідти на південь до Кушти (?), де купці з Польщі розходились до Валахїї і до Туреччини, притягував до себе багато євреїв.

 

 

Звідси можна припустити, що володарі міста, зацікавлені у його економічному розвитку, надали євреям право селитися у Тарнополі та окрузі. У статуті, котрий Тарновський 1550-го року надав місту, було зазначено, що євреям дозволяється селитися по всій території Тарнополя, крім ринку.

 

 

Є численні архівні свідоцтва про тарнопільських євреїв, що відвідували у 1635  євреїв Львова. Наприклад, туди приїхав купець Барух Давидович і запропонував Гжегожу Шарамаджу (?) два векселі на велику суму.

 

 

Рабін Меїр Бен Іцхак Тарнополер розповідає у передмові до книги «Мале світло», як він малим втік з міста свого народження Тарнополя у 1648 році і називає місто це «столицею іудейської громади (кахалю)». Р. Меїр Бен Іцхак народився у Тернополі у 1636 році. Його батько був заможною и шановною у громаді людиною. Коли до Тарнополю підступили козаки, він був розлучений із своєю родиною, а родичів майже усіх було знищено. Разом із батьком хлопчик подорожував з місця до місця ціле літо. Обидва повернулись до Тарнополю взимку 1649, де знайшли свій дім у руїнах, а майно пограбованим. Коли козаки підступили знову, батько й син знову змушені були рятуватися втечею. У цих поневіряннях батько помер, а мати залишилась із трьома сиротами, Аароном, Меїром і донькою Гілою. Меїр від’їхав до центру Польщі, у Люблін, де навчався в рабе Йсраеля, проповідника, та в Шмуеля Кайдановера. Коли ворог захопив Люблін и єврейську громаду було винищено, Меїр із вчителями втік і далі навчався у Моравії. У цих подорожах він зустрів доньку рабі Хаїма Хеліка Бен Натаніеля, що колись був у Львові хазаном. 

 

 

Д-р Н.М. Гальбер / Єврейська енциклопедія Тернополя

Переклад Бориса Берковича

Спеціально для проекту “Мій давній Тарнополь”