Сьогодні пішла у засвіти одна з останніх кінолегенд сьогодення. Людина, яка не грала, а перевтілювалась в кожну роль, тому фільми з його героями можна передивлятись знову і знову. Не всім, безумовно.
Ален Делон, окрім професійної спадщини, залишив і філософську.
Він не сприймав багато чого, зокрема толерантність та підлабузництво. Був відвертим у висловлюваннях і, через свою популярність, небезпечним для “активіздів” та пристосуваніців. І не лише в кіноіндустрії. Наполягав на тому, що невидима різниця між чоловіками та жінками є прекрасною і прибрати її, що в даний час намагаться зробити “цивілізований світ”, – це повне безглуздя. Про це згадають, проводжаючи його…
Але сьогодні, як на мене, варто звернутися до не дуже популярного його міркування щодо спільності та різниці між шоу та політикою, оскільки ми все глибше занурюємося у віртуальний світ і не помічаємо, що втрачаємо відчуття реальності:
“Політика та шоу все більш схожі один на одного.
Політики та актори користуються тими самими прийомами. У них одна й та сама мета: здобути популярність, завоювати публіку.
Але є й величезна різниця.
У політиків все в голові, тоді як у нас все проходить через серце. Політики постійно дрейфують. Вони прагнуть отримати вигоду з телебачення. Їх звуть, вони вдаються. І втрачають голову. Вони ще більші комедіанти, ніж ми. Їм не вистачає скромності. Їх женуть у двері, вони повертаються через вікно. Їм плюють в обличчя, вони продовжують клоунаду.
Їм треба сказати, що настав час піти, що вони стали пустушками, що зображують щось на телеекрані або заради політичної вигоди.
Не думаю, щоб у них були друзі, щирі люди, здатні їм твердо сказати, що про них думають”.
Ален Делон – пішов. І не повернеться. Як і всі інші легенди та не лише вони. Залишається лише пам’ять. Він, як і всі ми – був різний, але залишався самим собою. Чи кожен може сказати це про себе?..
