Такий висновок напрошується зі спостережень… Декілька разів щастило, а вірніше не щастило, бо враження препаскудні, бачити, як закуповуються в супермаркеті змішані сім’ї. Я про ті сім’ї, де жінка – українка, а чоловік – італієць. Спостерігав три таких пари, і всі ну дуже схожі. Панянки років 40-45 з вигляду, а пани трохи постарші – за 50 років. Процес закупівлі теж ідентичний: дядько з суровим виглядом уважно вивчає асортимент на полицях, вказує пальцем, а тьоті їм італійською розказують, що воно таке, з відверто штучною посмішкою (а може і щирою)). Хоча показувати на курячі ніжки і цікавитись, шо воно таке, а тим більше розказувати, шо воно таке – ну дуже дивно. Часто такі довгі обирання провізії викликають в черзі в когось обурення, а в когось сміх.
Але най там. Біда в іншому. В усіх тих трьох парах кошики з продуктами, а вони великі і важкі, носять за італійцями наші жінки. Тобто товариші-іноземці вальяжно ходять, обирають, платять, а наші пані консультують і сумки тягають. Саме сумки, бо ж на виході з магазину картинка не змінюється – закуплене тарабанять жінки… Ну не вкладається мені в голову таке жентельменство… Кожен, безумовно, сам обирає як йому жити і мабуть те ставлення, яке є, всіх влаштовує. Але такі картинки мене муляють, а вас?
