Сьогодні у с. Передмірка на території памʼятника відбулось відкриття меморіальних дошок загиблим воїнам-односельцям: Ткачуку Миколі Івановичу, Жигайлу Юрію Івановичу та Душку Петру Миколайовичу.
Ці Герої стали на захист своєї Батьківщини у найскладніші часи, виявивши неймовірну мужність та відданість. Їхні імена навіки закарбовані в історії не лише села та громади, але й усієї країни.
Перегляньте також:
- На Збаражчині відкрили меморіальні дошки двом військовим
- У Шумській громаді відкрили меморіальні дошки трьом воїнам
Церемонія відкриття супроводжувалася щирими словами подяки родинам загиблих воїнів. Голова громади Роман Кухарський наголосив, що ці меморіальні дошки – це не просто символи пам’яті, а постійне нагадування про те, що ми маємо зберегти свободу, за яку боролися наші захисники. Вони віддали свої життя, щоб ми могли жити у вільній і незалежній Україні.
Жигайло Юрій Іванович народився 29 січня 1985 року в селі Передмірка Лановецького району. У 2000 році закінчив Передмірську школу, а у 2004 році – вище ПТУ №57 у Львові. У 2006 році разом з дружиною переїхав до Львова, де почав працювати на Львівському бронетанковому заводі. У шлюбі з дружиною Марією народилися дві дочки. Був учасником Революції Гідності. Із початком повномасштабного вторгнення рф став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання у складі 21-ї механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. 08 листопада 2023 року героїчно загинув під час виконання бойового завдання в районі села Терни Лиманського району Донецької області, захищаючи цілісність та незалежність України.
Душко Петро Миколайович народився 15 червня 1982 року в селі Великі Вікнини Збаразького району. Пізніше сім’я переїхала жити у село Великі Кусківці, де навчався у місцевій школі з 1982 по 1997 роки . Останні роки разом з батьками проживав у селі Передмірка Кременецького району. У 2001 році був призваний на строкову службу у ЗСУ. Був одруженим. У шлюбі з дружиною народилися син Назар та донька Мар’яна. 29 січня 2015 року був мобілізований у ЗСУ. З2015 по 2021 роки приймав участь в АТО. За час служби отримав нагороди: «За участь в АТО». Медаль «Учасник АТО», медаль «Ветеран війни», орден «За мужність » ІІІ ступеня, орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. У 2022 році знову був призваний на військову службу до Збройних Сил України. Останнє місце служби: 80 окремий батальйон територіальної оборони у складі 105 окремої бригади ТРО. Звання – старший солдат з позивним «Ромео». Загинув 10 листопада 2023 року поблизу населеного пункту Вільне Охтирського району Сумської області, захищаючи цілісність та незалежність України.
Ткачук Микола Іванович народився 28 квітня 1971 року в селі Передмірка Лановецького району, Тернопільської області. У 1986 році закінчив Передмірську восьмирічну школу, а в 1988 році – Снігурівську середню загальноосвітню школу. У 1989 році закінчив Глибоцьке СПТУ – 22 і отримав кваліфікацію машиніста екскаватора четвертого розряду.
1989 року був призваний на військову служу у Західну Групу Військ, Німеччина. У 1994 році одружився. У шлюбі з дружиною Тетяною народилося двоє синів Іван та Ігор.
18 жовтня 2022 року був призваний на військову службу у місті Великі Мости Львівської області. Головний сержант, інспектор прикордонної служби другої категорії, снайпер 4-го відділення інспекторів прикордонної служби 2-ї прикордонної застави відділу прикордонної служби №1 першого прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
15 квітня 2023 року героїчно загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Бахмут Донецької області, захищаючи цілісність та незалежність України.
Світла памʼять Героям!
Назавжди у серцях кожного із нас!
