Руїни одного зі найстаріших подільських монастирів – Підгорянського біля Теребовлі – потрапляли на популярні поштові листівки ще на початку ХХ ст. У XVII ст. цю обитель називали “дуже старою”, а про її зародження знали мало.
Тепер залишки василіянського монастиря Преображення Господнього на околиці сіл Зеленче та Семенів – одна з популярних туристичних місцин, куди полюбляють їхати шукачі забутої історії. Як-не-як, а місцевий храм УГКЦ відремонтований та слугує релігійній громаді, подвір’я прибране, а його оточує 400-літній мур із вежами. Поряд багряніє ліс, а там, де його немає, – зі сторони Серету, земля раптово западається у бік річки й перед поглядом постає краєвид на десятки кілометрів полів, перелісків та розсипаних поміж ними сіл і присілків. Це старовинна Підгора – одне з місць, де, за легендами, починалася княжа Теребовля.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
Ікону перевезли до Собору св. Юра
Монастир цей, як стверджують перекази, заснували ще у ХІІ ст. князі Василько та Володар Ростиславичі. Протягом віків міцні мури Підгори слугували також фортецею і захищали місцевих від татарських нападів. Під час війни з турками у 1673-му в обителі знову замкнулися захисники. Ворог от-от міг узяти укріплення штурмом, але вистояти таки вдалося. Люди засвідчували, що вони щиро молилися до ікони Матері Божої у монастирі і сталося диво – ядра з гармат нападників не завдали шкоди стінам обителі, а відбивалися і вдаряли по турках.
“В момент вибуху за свідченням очевидців на мурах замку вони бачили в сліпучо-білій одежі Пречисту Діву Марію…”, – читаємо на сайті собору Святого Юра у Львові.
Ікону, до якої молилися, здавна вважали чудотворною. Після того випадку її ще більше зашанували. Згодом реліквію перенесли до церкви святого Миколая у Теребовлі – храм цей відчинений для усіх. А в 1674-му ікону перенесли до собору св. Юра у Львові. У 2001-му Теребовлянську Богородицю особисто коронував папа Іван-Павло ІІ. І вже мало хто знає, що починалося все із Підгорянського монастиря. У колишньому монастирському храмі є копія цієї святині.
Замок розчислити і досліджують
Загалом, походивши старими мурами, зазирнувши до веж і крізь оздоблені ренесансним різьбленням вікна у залишки келій, можна навіть спробувати уявити, яким же було тутешнє життя до 1 січня 1789 року, коли обитель ліквідувала австрійська влада. А далі – гайда до лісу. Уже після оглядин Підгори варто обов’язково присвятити час Теребовлі. Починаємо із замку, який в останні роки прибрали і доглядають співробітники Національного заповідника “Замки Тернопілля”.
– Ми обрізали дерева, і тепер краєвид з мальовничих руїн замку набагато кращий, – говорить екскурсовод Національного заповідника Тетяна Думська. – Закрили і перелази, якими різні компанії залізали до замку, наші працівники постійно косять траву, прибирають територію.
І справді, на території замку значно чистіше, аніж було колись. Місто з мурів видно як на долоні: ратуша, колишній кармелітський костел, уже згадана церква Святого Миколая… Усе це потрібно побачити, а екскурсію – уважно послухати. У замку проводять археологічні дослідження, під час яких виявили залишки мурів XIV ст. і навіть залишки захисників старої фортеці. Як припускають, це можуть бути тіла загиблих під час штурму Теребовлі ординцями хана Батия.
Крім екскурсій, на пам’ятці проводять виставки, розмаїті акції, зустрічі. У планах – створення музею в одній із веж. У кіоску сувенірів при замку можна купити “Паспорт туриста”.
– Це оригінальний український задум, автори якого кажуть: “Ви не зможете возити з собою холодильник із магнітиками” і тому пропонують паспорт, в який можна вклеїти марки із зображеннями відвіданих пам’яток, – каже Тетяна Думська.
Струсів: підземна церква
Оглядини історичних місць Теребовлі можуть забрати декілька годин. Та навіть якщо ви втомилися – перепочиньте і відвідайте на зворотньому шляху ще одне надзвичайно цікаве місце, яке часто оминають “автобусні” туристи. Це Струсів із палацом Лянцкоронських та Голуховських кінця XVIII ст. і монастирем Святого Миколая.
Палац стоїть за греко-католицькою церквою посеред розкішного колись парку. До нього веде така ж розкішна алея старих каштанів. Пам’ятка перебуває на території будинку-інтернату і, на жаль, руйнується.
Через дорогу від церкви – найвища пам’ятка Струсова – неоготичний костел 1903 року. Повз нього їдемо до монастиря Святого Миколая, який здалля біліє на схилі під лісом. Монастир відроджують із 1993 року, коли його повернули отцям-василіянам. Будучи тут, обов’язково варто зайти у церкву, а в ній – до печерного храму. З нього, як твердять легенди, і почалася обитель. А ще у підземеллях надзвичайно добре чути голоси людей, які говорять на вулиці… На протилежному від монастиря схилі зеленіє сосновий ліс, червоніє ягодами шипшина і рясно зародив терен. Ці місця ніби створені для релаксу. І понад 120 км, які вам доведеться накрутити за день, – не перешкода.
