Тернопільський обласний краєзнавчий музей поповнила унікальна археологічна знахідка, якій щонайменше 700 років.
Перегляньте також:
Дослідник історії Тернополя, археолог, науковець, завідувач відділом давньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею Олег Гаврилюк тримає на долоні металеву об’ємну пластину у вигляді хреста.
– Ось так він виглядає, досить важкенький. Цей артефакт передав мені колишній працівник Волинської давньоруської археологічної експедиції, якою я свого часу керував, – каже науковець. – От він і приніс мені цю річ, яка називається енколпіоном.
– Поясніть його призначення.
– Енколпіоном зазвичай називають нагрудний хрест чи образок. На відміну від натільного хреста, його носили поверх одягу і він мав більші розміри.
– А відколи почали використовувати такий сакральний атрибут?
– Скажу, що подібний тип церковно-мистецької металопластики Київська Русь запозичила з Візантії. Пройшов час, і такий, як Ви кажете, атрибут, набув широкого використання. Навіть почали виникати нові й нові типи енколпіонів та їх різновидності. Проте є серед них виріб, якому вже від кінця XII століття судилося стати широковідомим завдяки вміщеному на його складаній частині образу Богородиці. Це єдиний київський бронзовий хрест-енколпіон другої половини XII століття, який тоді ж було завезено на західні землі України-Русі як мистецький витвір і який повернувся до Києва в середині XVII ст. як широковідома реліквія. Останні століття своєї довгої складної історії їй судилося доживати вже на Київській землі. Подальша її доля, на жаль, невідома.
– Та повернімося до цього хреста, опишіть його, будь-ласка. І де ж його знайдено?
– Як бачите, цей енколпіон, який ще називали хрест-складень, має чотирикутну, ромбоподібну форму, розміром десь 5 на 6 сантиметрів. Знайдений він на території колишнього літописного града – Бозку, який навіть згадується в Іпатіївському літописі на початку тринадцятого століття. Цей град розташовувався поблизу сучасного села Городище Зборівського району, там, де урочище Бозок.
Я навіть свого часу відшукав архівні документи, що у 1510 році це село називалося Городище або Бозко. Воно було спалене монголами взимку 1241 року. В Городищі мені показували місце, де колись, за переказами, була церква, там ще у 80-х роках XX століття стояв кам’яний хрест. Але тодішній голова колгоспу із Черниховець наказав бульдозером той хрест відтягнути до Серету, що й було зроблено, а місце розорано…
– Бачу на цьому хресті зображення Богородиці…
– Так, на ньому зображена на троні Матір Божа, яка тримає на руках Ісуса Христа. Поруч – погрудні зображення двох святих чи апостолів. Хрест покритий благородною патиною зеленуватого кольору. Матеріал, з якого виготовлено хрест, – бронза. Самі зображення – рельєфної форми. Енколпіон носили переважно священики. Це ви бачите одну половинку хреста. Інша ж кріпилася з другого боку і все це складалося. А всередині є місце, куди переважно вкладалися часточки мощей Все це кріпилося на ланцюжку, складалося, звідти й назва така – хрест-складень. Хрести-енколпіони – це один із найпоширеніших видів християнських реліквій у Візантії та Давній Русі. Вони складалися з двох стулок: на одній було зображення Розп’яття, а на другій — Пресвятої Богородиці.
– А як Ви гадаєте, де відлито цей хрест?
– Швидше всього, у Києві, бо, як я вже казав, там теж був знайдений подібний енколпіон, який не зберігся до наших днів, можливо, він виготовлений у Галичі, але це точно невідомо.
– Кілька років тому був у давньому Галичі-Крилосі і мені науковці казали, що тут колись діяла давня, часів княжої доби, ювелірна майстерня, де вже виготовляли іконки та хрестики…
– Так, саме у Галичі-Крилосі на початку 80-х років археологічна експедиція виявила, видно з усього, залишки майстерні умільця ХIII століття, в тому числі й тогочасні ювелірні вироби, фрагменти хрестів-енколпіонів, але не таких за величиною, як знайдений на Тернопільщині.
– А раніше біля Городища щось подібне на цю знахідку вже знаходили?
– Скажу, що у нашому музеї найдавнішу християнську колекцію маємо саме із Городища. Це хрестики, різноманітні підвіски у вигляді хреста, інші, не такі, енколпіони. Там ми знайшли майже 2 тисячі намистинок, стільки ж уламків скляних браслетів, понад 50 скляних, різноманітного забарвлення перснів – жовті, зелені, коричневі, фіолетові, сині, найбільше траплялися і скляні візантійські браслети. Знайшов і татарську монету, свинцеву митрополичу печатку із зображенням Матері Божої з Ісусом Христом. Все там, на літописному городищі. Повторюю, там знаходили енколпіони, але не такої форми. Пригадую, колись голова сільради із Чернихова передавав через свого сина-студента, якого я навчав в університеті, хрестик. Він зараз в експозиції, де буде поміщено і цей хрест-енколпіон. Але упевнений, такого енколпіону немає в жодній колекції у музеях України чи Росії. Є подібні, але не такі.
– Скільки ж років цьому артефакту?
– Щонайменше 700. Датується він кінцем дванадцятого – початку тринадцятого століть. Ми його детально описали, інвентаризували і обов’язково виставимо для огляду в музеї.
– Бачу, що на хресті ледь-ледь видно одну-дві букви, ніби «а» і «о»…
– Напису повністю не видно, час зробив своє, можливо, згодом вдасться розшифрувати написане на цьому хресті…
– А що переважно було написано на подібних енколпіонах?
– Традиційно були молитовні звернення про допомогу до Богоматері. Дехто з науковців стверджує, що такі хрести з’являлиcя незадовго до навали Батия або вже в період його просування Київською Руссю.
– Спасибі Вам, пане Олеже, що дали можливість читачам «Терену» першими побачити і дізнатися стільки цікавого про сенсаційну археологічну знахідку.
…Торкаюся холодного металу хреста-енколпіона, знайденого біля Городища. Він – єдиний, серед інших, виявлених на Тернопільщині культових оберегів. Сподіваюсь, читачів «Терену» зацікавить наша наступна зустріч із людиною, яка відкриє перед нами нову завісу походження давніх християнських ювелірних виробів, які археологи знайшли на Тернопіллі.
