На сьогоднішній день у Збаражі збереглося декілька пам’яток, котрі певною мірою розкривають малознану частину його історії. Це пам’ятки, котрі стосуються єврейської громади міста, яка проживала тут здавна, і була винищена у часі німецької окупації. Надзвичайно цікавим та поки мало дослідженим залишається «нове» єврейське кладовище Збаража, як унікальне джерело та свідчення проживання єврейської громади у містечку.

 



Окремої ґрунтовної праці, яка б висвітлювала історію єврейської громади Збаража немає, за винятком книги меморіалу Яд – Вашем «Збараж. Меморіальна книга» (1983 р.). Історію єврейського кладовища м. Збаража ми можемо розглядати лише в контексті праць вітчизняних та зарубіжних науковців, що прямо чи опосередковано стосуються досліджуваної теми.

 

До переліку пам’яток, котрі пов’язані з історією євреїв нашого міста можна віднести синагогу (1537 р. ?), забудову центральної частини міста з напівзруйнованими будинками та колишньою будівлею кагалу, поодинокі будинки, де колись проживали євреї, дві братські могили, а також так званий «новий» єврейський цвинтар. Власне про нього і йтиметься у даній розвідці.

 

«Новий» єврейський цвинтар знаходиться на сучасній вулиці М. Грушевського. На його частині побудовані житлові та адміністративні будинки, збереглося більше 150 поховань, збережені мацеви. Площа кладовища – 1,5 га . Минулого року, з ініціативи міського голови Збаража, було організовано та проведено роботи з благоустрою кладовища. Це дозволило здійснити детальну фотофіксацію кладовища загалом та мацев зокрема.

 

Отож, як виникало єврейське кладовище? Як тільки єврейське життя досягало високого рівня організації, а відносна чисельність євреїв ставала значною, то євреї офіційно, юридично створювали общину. Після того, як євреї оформлювались у общину, вони в першу чергу купували землю під власне общинне кладовище. Ділянка землі, яка купувалася, часто мала фіксовану площу . Варто вказати, що єврейське кладовище, яке збереглося до сьогодні – друге, яке належало єврейській громаді Збаража. Старе єврейське кладовище знаходилося на території сучасного дитячого садочку «Сонечко» (вул. М. Грушевського 24). На жаль, у часі німецької окупації воно було майже повністю знищене.

 

Неєврейське населення Галичини називало єврейські цвинтарі кіркутами. Так ця назва закріпилася в українській мовній практиці. Самі ж євреї її не вживали. Натомість поширеними були такі окреслення: бет олам – дім світу, дім вічності; бет хаїм – дім життя; бет кварот – дім гробівців, бет алмін – дім вічності. Дві останні назви увійшли у сучасний іврит .

 

Вважається, що на території України, зокрема на кіркутах Галичини, перші надгробні стели почали з’являтися з кінця XVI ст. Так званий класичний, звичний для нас вигляд мацева отримала у XVIII ст. Вертикальна надгробна стела висотою до півтора метра найчастіше має арочне або фігурне завершення. На ній розміщується текст епітафії, яка містить ім’я покійного і його батьків, вік і чесноти покійного, традиційні формули звернення до Бога .

 

Мацеви робилися, як правило, із пісковику чи вапняку за індивідуальним замовленням. Принцип оформлення надгробків був один і той самий: у нижній частині розміщувався текст, а у верхній – тісно пов’язані з ним декоративні мотиви, що мають символічне значення . Попри усю обмеженість виражальних засобів, художники-каменерізи вміли сказати багато .

 

Зазвичай стели орієнтовані на схід, однак ця орієнтація часто порушувалася через незручний рельєф місцевості: оскільки через бідність общини під кладовище найчастіше купувались непридатні для обробки та забудови, найбільш дешеві ділянки землі .

 

«Нове» єврейське кладовище у Збаражі (ту, його частину, що вціліла) можна умовно поділити на дві ділянки. На першій – поховання з часів заснування цвинтаря, поховання за періоду Австро-Угорщини. Написи на пам’ятниках переважно на івриті, а також двомовні – на івриті та німецькою. На другій ділянці – значно більшій, поховання датовані переважно 1931 – 1939 роками, за часів Польської держави. Написи на пам’ятниках переважно двомовні – на івриті та польською.

 

Дату заснування «нового» єврейського кладовища 1915 рік старожили пов’язували з прокладенням залізниці Збараж – Ланівці. Також 1915 роком датувалося перше єврейське поховання, яке, на жаль, на сьогодні не виявлене. Знову ж таки, за свідченнями місцевих старожилів, останнє поховання на «новому» кладовищі відбулося у 1966-67 роках (це була воля покійного, аби убезпечити цвинтар від подальшого руйнування), за іншими даними – у 1961 році .

На жаль, на сьогоднішній день відомостей про «новий» єврейський цвинтар досить мало. Як правило, вони досить суперечливі та мало підкріплені фактами. Однак попри це, єврейське кладовище переповнене цікавими відомостями, бо самі надгробки є надзвичайно цінним джерелом інформації. При вивчені мацев можна отримати цілий ряд історичних відомостей. Зокрема: дані про заняття єврейських мешканців міста (на деяких мацевах зображувалися предмети, що використовувались у різних ремеслах); дані про історію єврейських общин, генеалогію, біографію окремих осіб; дані про рівень освіти єврейського населення містечка (скільки було рабинів та інших служителів культу, освічених людей, знавців Тори, музикантів і т.п.); художнє виконання мацев, яке свідчить про розвиток мистецтва каменерізів даної місцевості; однотипність свідчень, що містяться в надгробних написах дають матеріал для різних статистичних досліджень; велика кількість географічних назв, які містяться у текстах мацев, дають можливість судити про зовнішні зв’язки членів єврейської общини; і, нарешті, епітафії, які розміщували на мацевах у пам’ять про покійного, є чудовим джерелом єврейського фольклору і семітської філології .

 

Зображення на мацевах дозволяють визначити стать і вік похованого, рід його занять. Так, зокрема на чоловічих надгробках, зазвичай, зображувались леви, Кетер Тора (Корона Тори), Маген Давид (Зірка Давида), дерево, орел, олень. Жіночі надгробки можна впізнати за зображенням птахів, квітів та гірлянд, свічників. Кожне зображення пов’язувалось з особистими якостями покійного. Про скорботу за померлим розповідали зображення надламаної гілки, обрубаного дерева, зів’ялих квітів .

 

Відповідно до зображень, мацеви на «новому» єврейському кладовищі можна об’єднати у групи. Перша найчисельніша об’єднує стели із зображенням Зірки Давида (Маген Давида). Це найпоширеніший символ юдаїзму. На єврейських надгробках Східної Галичини це зображення з’явилося досить пізно. Фактично до ХІХ ст. гексаграма була загальноєвропейським символом і не ототожнювалася з юдеями, однак з появою сіонізму (ідеології та політичного руху, сформованого на поч.. ХХ ст., головною метою якого було створення єврейської держави у Палестині ), шестикутна зірка стала символом народу Ізраїля .

 

Друга велика група об’єднує кам’яні стели із зображенням свічника (на 3 або 5 свічок). Його, традиційно, викарбовували над епітафіями пам’ятників на могилах жінок. У побутовій культурі євреїв свічка часто ототожнювалася з образом жінки, адже саме вона запалювала свічки в Шабат .

Іншу, вже порівняно меншу групу, складають мацеви із зображенням зламаного дерева. Воно трактується як символ смерті. Також символами передчасно перерваного життя були: зламана квітка, гілка, свічка.

 

Ряд поховальних надгробків мають зображення рослинних орнаментів. Серед них є три важливі орнаментальні форми – «вазон», «дерево життя» та «хвилясте стебло».

 

Ще одна група, нечисленна, має зображення корони. Це Корона Тори або Кетер Тора. Використовується як самостійний елемент так і у поєднанні з іншими символами для підкреслення особливого ставлення до покійного, або визначення його релігійного статусу. На одній із мацев на “новому” кладовищі зображено корону, яку тримають два леви. Це один із найчастіше використовуваних мотивів.

 

На чотирьох мацевах зображені руки, які благословляють. Зображені кисті двох рук, підняті догори для благословення, з розведеними попарно пальцями. Це могили чоловіків кохенів (когенів, коенів) – нащадків Аарона, жерців Бога Яхве . На одній з мацев зображено глечик – символ левіта, молодшого служителя храму (синагоги), який поливав руки кохенів перед спеціальним благословенням .

 

Ще цілий ряд надгробків мають поєднані мотиви, у котрих поряд зображується зламане дерево та ваза. У зображенні на більш давніх мацевах “нового” цвинтаря досить чисельно представлені кола та квадрати вписані у рослинний орнамент.

 

Наостанок, варто зазначити кілька слів про сам обряд поховання. Поховальний ритуал євреїв був чітко регламентований. Кожна громада мала спеціальне поховальне братство Хевра Каддіша «Святе Товариство», куди входили найдостойніші члени громади, які активно займалися організацією похоронної церемонії, здійсненням ритуалів та залагодженням усіх формальностей. Надгробок встановлювали через рік після смерті .

 

На сьогоднішній день “новий” єврейський цвинтар є надзвичайно цінною пам’яткою нашого міста, яка розповідає про маловідому частину історії Збаража. Однак він потребує ґрунтовного та детального опису, дослідження та наукового опрацювання. Можливо, ці заходи дозволять у подальшому внести єврейське кладовище до переліку пам’яток місцевого значення і запобігти його подальшому руйнуванню.

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.

Джерело: Новини Тернопільщини
Коментарі





Опілля квас ціни iPhone 14 Pro в Одесі, Україна

Статті

Інтерв'ю
Василь Тракало
09:43, 6 Червня, 2024

До професійного свята. Інтерв’ю з головою Тернопільської обласної організації НСЖУ Василем Тракалом

Блоги

ТОП новини тернопільщини: