Перед стартом Євро-2024 збірна України запланувала три товариські матчі – вочевидь, з прицілом на майбутніх суперників у груповому турнірі. Можна, звичайно, посперечатися, наскільки схожим є ігровий стиль Словаччини і Польщі (з поляками зіграємо 6 червня), Румунії та Молдавії (гра з молдаванами – 9 червня, хоча, здається, крім практично однакової мови і прізвищ між футбольними збірними країн-нащадків стародавніх даків спільного небагато). І, нарешті, з прицілом на Бельгію – вчорашній спаринг з Бундестімом (теж, до речі, сумнівна подібність за малюнком гри – якщо не брати до уваги, що і ті, і другі вважаються грандами європейського футболу).
Перегляньте також:
- Тернопіль прийматиме ветеранський футбольний чемпіонат України
- Легендарний тернопільський півзахисник змінив клубну прописку
Взагалі, зіграти з німцями два нехай і товариські матчі на їхньому полі внічию – це не абищо (навіть з урахуванням останніх невдач Bundesmannschaft на світових і європейських форумах). Після “розвеселих” минулорічних 3:3 цього разу маємо 0:0 і, як можна судити із заголовку, можемо бути задоволені цим результатом. Справді, якби не страж воріт лісабонської “Бенфіки”, підсумок гри для нашої збірної міг би бути далеко не таким, скажімо так, почесним. Сергію Реброву доведеться тепер добряче поламати голову над тим, кому довірити захист воріт команди: Луніну чи таки Трубіну? Суха статистика: за весь матч збірна Німеччини завдала 27 ударів, 5 з яких – у площину воріт, коли довелося сильно напружитися Трубіну, і ще один – у поперечину. Промахи Гюндогана, Хавертца, Байєра, Віртца, Ундава змушували добряче скаженіти на лаві тренера німців Юліана Нагельсмана, якому вистачило об’єктивності відзначити після матчу “блискучу гру голкіпера суперників”. Заради справедливості: оборонці, як могли, намагалися допомогти Трубіну, і недаремно найвищі бали за гру (після, зрозуміло нього самого) отримали захисники Сваток і Матвієнко. А що ж наша атакувальна, креативна і ще там яка ланка? Про її дії у звітній грі можна б скромно промовчати: два удари Яремчука в ближній від Нойєра кут у першому таймі та доволі анемічна спроба Ярмоленка пробити правою, “тещиною” ногою в другому не викликали у гренадера-тевтонця особливих ознак занепокоєння і тим більше – тривоги. Плюс – кілька безрезультатних ривків Мудрика. “На жаль, нам довелося, багато оборонятися”, – сказав після гри С.Ребров. А хіба він сам, його штаб і всі українські вболівальники сподівалися, що буде по-іншому, і ми в Нюрнбергу будемо “качати права” німцям? Якби це сталося, та, напевно, попереверталися б у свої могилах Мюллер, Беккенбауер, Зеєлер та інші зірки славетного німецького футбольного минулого…
Що ж, попереду, як сказав учорашній ювіляр (3 червня Сергію Реброву виповнилося 50 років) ще два тижні підготовки. Зійдемося на тому, що учора його команда якщо й не зробила йому приємний сюрприз у вигляді першої в історії перемоги над Німеччиною, то принаймні не зіпсувала особисте свято.
Ігор Дуда
