«Неймовірна Тернопільщина» Віктора Уніята: перше враження, що переросло у захоплення

Коли мені до рук потрапляє не художня книга, то я не одразу починаю її читати від початку до кінця, а спершу зав’язую з нею поверхневе знайомство, аби скласти перше враження. Починаю зі змісту, потім просто гортаю сторінки, переглядаю заголовки, роздивляюся ілюстрації, вихоплюю очима невеличкі шматки тексту, особливо якщо вони виділені іншим шрифтом. Це для того, щоб краще зрозуміти, чого чекати від подальшого, вже глибшого спілкування з книгою, на які тексти звертати більше уваги, можливо, перечитуючи їх кілька разів.

Так само я поступив і з книгою “Неймовірна Тернопільщина. Маловідомі історії рідного краю”, яку отримав у подарунок від автора – краєзнавця, журналіста, редактора і мого доброго друга Віктора Уніята. Перше враження про цю книгу викликало у мене цілий шквал позитивних емоцій, які я не в силах втримати в собі, тож ділюся ними тут.

Почну з дизайну. Майже квадратний, більш схожий на альбомний, формат вибраний не випадково, адже книга містить багато ілюстрацій та світлин, в тому числі кольорових. Тверда обкладинка, дуже якісний папір з першого погляду готують читача до того, що він має справу із солідним виданням. Те саме можна сказати і про професійну верстку та вдало підібрані шрифти від майстра своєї справи Тараса Савчука. 

До речі, саме сьогодні на його сторінці тут прочитав, що він завершує свою кар’єру верстальника. Сподіваюся, таке рішення (либонь спонтанне) він таки перегляне… Адже ще так багато книг прагнуть побачити світ, а при народженні книги верстальник відіграє не меншу роль, ніж акушер при народженні дитини…

Але я трохи відволікся. “Неймовірна Тернопільщина…”  – це збірник статей автора про наш край, що публікувалися у газеті “Свобода” впродовж 2017-2020 років. Статті впорядковані у п’ять розділів, залежно від їх тематики. А тематика дуже обширна. Кожен читач зможе відкрити для себе багато чого нового з історії, культури, географії, звичаїв і традицій, духовності, економіки, спортивних здобутків рідного краю, дізнатися більше про маловідомі факти з біографій видатних земляків.  На сторінках однієї й тієї ж книги можна прочитати статті як про християнських святих, так і про язичницьких богів, навіть про відьом і привидів. І це все не викликає жодного дисонансу, навпаки, читається на одному диханні і з однаковим інтересом. А це один із тих критеріїв, які яскраво характеризують майстерність стилю письма автора та його уміння знаходити підхід до читацьких душ.

Та написаний легким, цікавим і доступним публіцистичним стилем текст – це лише видима вершина. А незримими залишаються години роботи з архівними документами, поїздки, зустрічі… Уявляю, скільки часу і сил було витрачено. Але пан Віктор тим живе. Постійними пошуками і новими відкриттями.

Раджу звернути увагу на книжку вчителів історії рідного краю. Для вас це якщо не повноцінний підручник, то  готовий посібник, матеріали якого точно зацікавлять учнів.

Дякую, друже, за подарунок. Першим враженням про нього поділився, а далі у вільний час без поспіху, уважно читатиму. І як би я не намагався розтягнути задоволення, рано чи пізно дочитаю. Захочеться ще. І так не мені одному. Тож пора тобі вже починати роботу над новою. Впевнений, матеріалу в тебе набереться, навіть із запасом.

До речі, книжкою дуже зацікавились мої рідні, тож навіть тоді, коли мене не буде вдома, вона без діла на полиці не лежатиме.

Тарас Комаринський