22.07.2026
11:58:19
Сергія Кульчицького називають «Небесним генералом». Для військовослужбовців він став прикладом командира, який не вимагав від підлеглих того, чого не був готовий зробити сам, і не залишався у безпечному штабі, коли його бійці виконували завдання на передовій.
Генерал-майор Сергій Кульчицький загинув 29 травня 2014 року поблизу Слов’янська. Йому було 50 років. Він став першим українським генералом, який віддав життя у російсько-українській війні.
Сергій Кульчицький народився 17 грудня 1963 року у місті Веймар у тодішній Східній Німеччині, де служив його батько — військовий офіцер Петро Кульчицький, уродженець села Чорнокінці на Тернопільщині.
Дитинство майбутнього генерала минуло у військових гарнізонах. Після навчання у Суворовському училищі він із відзнакою закінчив Далекосхідне вище загальновійськове командне училище та розпочав службу у морській піхоті Північного флоту.
Після розпаду Радянського Союзу Сергій Кульчицький міг залишитися у російському війську, однак обрав Україну. У 1992 році він переїхав до Тернополя і продовжив службу у Національній гвардії України.
У Тернополі він був заступником командира, начальником штабу та командиром військової частини. Згодом служив у Сімферополі, Феодосії, Івано-Франківську та Львові, очолював підрозділи й відповідав за бойову та спеціальну підготовку військовослужбовців.
Навесні 2014 року, після початку російської агресії, Сергій Кульчицький долучився до створення першого добровольчого підрозділу Національної гвардії, сформованого з активістів Самооборони Майдану.
Перед ним поставили складне завдання — за короткий час підготувати до бойових дій людей, більшість із яких раніше не мала військового досвіду.
Генерал особисто проводив заняття, виходив із добровольцями на полігони, розбирав помилки та навчав їх не лише володіти зброєю, а й відповідати за життя побратимів.
Військові згадували, що Кульчицький жив у тих самих польових умовах, їв солдатську їжу та не дозволяв собі привілеїв. Саме тому його сприймали не як далекого начальника, а як свого командира.
29 травня 2014 року гелікоптер Мі-8 Національної гвардії повертався після доставки продуктів і проведення ротації особового складу на блокпості поблизу гори Карачун.
На борту перебував генерал-майор Сергій Кульчицький. Поблизу Слов’янська гелікоптер обстріляли з переносного зенітного ракетного комплексу. Після влучання він упав, а паливні баки вибухнули.
Унаслідок атаки загинули 12 українських військовослужбовців. Один член екіпажу вижив і був доправлений до лікарні.
Сергія Кульчицького поховали 31 травня 2014 року на Полі почесних поховань Личаківського цвинтаря у Львові.
20 червня 2014 року Сергію Кульчицькому посмертно присвоїли звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка» — за героїзм і самопожертву, виявлені під час захисту державного суверенітету України.
Також він був нагороджений орденами Богдана Хмельницького III ступеня та «За мужність» III ступеня, а також низкою відомчих відзнак.
У 2016 році Сергію Кульчицькому посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
Ім’я Сергія Кульчицького присвоїли батальйону оперативного призначення Національної гвардії, який він формував із добровольців Самооборони Майдану.
На честь генерала названі вулиці у різних містах України, встановлені пам’ятники, погруддя та меморіальні дошки. Погруддя Сергія Кульчицького відкрили також у Чорткові та Великих Чорнокінцях на Тернопільщині.
Однак головною його спадщиною залишаються військові, яких він навчав. Багато з добровольців 2014 року згодом стали офіцерами, командирами та інструкторами.
Побратими згадують Сергія Кульчицького як людину, яка довела власним прикладом: справжній командир не ховається за званням і не керує з безпечної відстані. Він першим бере на себе відповідальність і залишається поруч зі своїми людьми.
Світла пам’ять Герою України, генерал-майору Сергію Кульчицькому.
07:50, 22 Липня, 2026
15:00, 20 Липня, 2026
09:43, 16 Липня, 2026
