Друзі, а у Вас є найцікавіше місце в Україні??? в мене є – Зникле місто Червоногород у зеленому кратері в Заліщицькому районі Тернопільської області.

Це просто унікальне місце в якому диханя зупиняється….. Мене доля звела з ним ще у далекому 1986 році, ще тоді, коли про це місто мало хто знав… Це зараз Червоногород місце паломництва великої кількості туристів.

 

Що таке Червоногород – зелений каньйон, в якому колись було старовинне місто від якого залишилось дві башти, розвалини костелу, також діючий дитячий табір (з часів СРСР), двохярусний Джуринський водоспад, річка, розвалини невеличкої ГЕС, і …. ліс, ліс, скелі, скелі… і шалена аура яка зачаровує…

 

Вперше це місце побачив у 1986 році, коли з братом приїхали відпочивати у піонерський табір Ромашка (третє фото), який рошташований у центрі кратера. І…. зразу був зачарований….. їздили в цей табір три роки підряд, … знаю кожний клаптик землі, і башнях, і на криші костелу, і в лісі, і в підвалах костелу…. все. У дорослому жітті постійно бував…… Скажу так: хто не був в Чероногороді – той не бачив Україну !!!

 

Джуринський водоспад найбільшій рівнинний водоспад в Україні, висота складає 16 метрів. Утворився в результаті прориву річки Джурин у вузькій кам’янистій закруті. До цього річка огинала пагорб, на якому розташовані руїни Червоноградського замку. За легендами турки відвели річку під час облоги замку (проте цілком імовірно, що річка змінила русло і без допомоги людини). Раніше біля водоспаду працювала водяний млин, руїни якої видно і зараз, а з початку 1950-х до початку 1960-х – ГЕС (у той час поруч існувало Червоногородське водосховище).

 

Місце – на півдні Тернопільської області, в Заліщицькому районі, біля села Нирків. Давність поселення не викликає сумнівів: вже у ІХ сторіччі про місто на південно-західному Поділлі згадують давні літописи, називаючи його “Червоний Город”. Ще до татаро-монгольської навали 1240 року за нього билися та сперечалися князі Київської Русі. На зміну татарам приходять великі князі Литовські: Ольгерд наносить степовикам нищівного удару на річці Синюсі і близько 1313 року дарує своїм небожам, трьом братам Корятовичам. Вони укріплюють замок, а ще зводять тут перший кляштор для місіонерів-домініканців.

Король Ягайло у 1395 році мечем та вогнем змінює “прописку” замку – віднині ці землі належать Польщі. Червоноградські господарі змінюють один одного: юний Спитко з Мельштина, його молода вдова, бунтівний князь Свидригайло, Великий князь Вітольд… У 1434 році Червоноград отримує статус королівського міста, а за 14 років – магдебурзьке право. Розвиваються торгівля та ремесла, а за ними у багатіюче місто повертаються домініканці. На початку ХVІІ сторіччя Даниловичі, нові власники цих земель, замість дерев’яної фортеці зводять тут укріплений валами мурований замок. А у 1615 році і домініканці справляють новосілля: поруч постає величний костел на кошти побожного подружжя Лісєцьких.

Турецьке ярмо (1621-1672 роки) тугою петлею стягнуло життя княжого міста, і коли яничари покинули цей край, замість Червоногороду існувало лише маленьке сільце. Позаду слава войовничої столиці князівства, попереду – титул найкрасивішої сільської садиби Польщі.

Старі пани відходять, а їхні нащадки зводять на горі над замком сімейний мавзолей. Не було в тогочасній Європі скульптора більш відомого, аніж датчанин Бертель Торвальдсен, і не було у Гелени Понінської скорботи більшої, аніж жаль за передчасно померлими донькою та сином. Тому у 1835 році у Римі володарка Червонограду замовляє скульптору надгробок на знак пам’яті про дітей. Сім років працював геній над своїм шедевром. Еліта Польщі змогла оцінити працю майстра – перш ніж зайняти своє місце в сімейному мавзолеї надгробок протягом року виставлявся у Варшаві.

 

 

(Сьогодні ця робота датського скульптора зберігається у Львівській картинній галереї. А родинна усипальня власників замку нині знаходиться в жахливому стані: шматки колонади біля входу, розорені склепи, обдерті стіни. Святість місця скорботи не зупинить мародерів.)

Неначе мавзолею було мало, у 1846 році княгиня Гелена відкриває у Червонограді монастир сестер Милосердя, які займалися вихованням сиріт та опікою над хворими.

Остання з власників резиденції, княгиня Марія Любомирська, робила все можливе для підтримання замку в належному стані. Але, Перша світова війна зруйнувала все.

 

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.

Джерело: Новини Тернопільщини
Коментарі





Опілля квас ціни iPhone 14 Pro в Одесі, Україна

Статті

Інтерв'ю
Тернопільський “водоканалівець” Любомир Калиняк: «Я дуже люблю людей і свою роботу»
21:11, 6 Травня, 2024

Тернопільський “водоканалівець” Любомир Калиняк: «Я дуже люблю людей і свою роботу»

Блоги

ТОП новини тернопільщини: