На Тернопільщині ветерани та діти і молодь з інвалідністю взяли участь у показі мод, дефілюючи на подіумі. Його організувала громадська організація “Центр “Бебіко”. Захід під назвою “Іnclusive fashion day” в області провели вп’яте.
Про це Суспільному розповіла засновниця “Центру “Бебіко” Ольга Гордієнко.
Перегляньте також:
- Тернопіль прийматиме футбольний чемпіонат України серед ветеранів
- У Тернополі вручили сертифікати на житло ветеранам та родинам загиблих воїнів
За її словами, цього року показ мод присвятили 15 річниці діяльності громадської організації “Центр “Бебіко”.
“Чому я обрала ветеранів? Це не просто. Після показу я кожному з них подякувала і сказала, що саме завдяки їхній відданості, наполегливості, мужності, ці діти та молодь з інвалідністю залишились в Україні, продовжують навчатися, з подякою моляться за всіх воїнів та живуть своє дитинство. Діти та молодь теж продемонстрували повагу, інтерес і вдячність воїнам. Також ми говорили, що ці діти народилися вже з інвалідністю і живуть своє життя, тому наші воїни, які стали людьми з інвалідністю, не мають права бути похмурими. Вони мають знати, що саме завдяки нашим воїнами такі родини можуть жити в рідній Україні”, — сказала Ольга Гордієнко.
Разом з дітьми на подіум вийшов і ветеран Олексій Горб. Чоловік родом з Херсонщини, після поранення на фронті проходить реабілітацію в Тернополі.
“Враження найкращі. У нас з хлопцями не було якихось очікувань, але дуже сподобалось. Діти були щирі, веселі, дякували нам за захист, всіх обіймали. Дуже позитивна атмосфера. Дуже гарне вбрання було в дітей. Було прикольно, мені і всім хлопцям, хто з нами був, дуже сподобалось”.
Син Яни та Ярослава Малішевських — один з учасників показу. У Яреми дитячий аутизм з гіперкінетичним розгальмуванням. Яна розповіла, що хлопець відвідував дитячий садок “Бебіко”.
“Ярема приблизно з трьох років відвідував садок. І ми три роки відвідували реабілітаційні заняття в “Бебіко”. Завдяки “Центру сприяння дітям з синдромом Дауна “Бебіко” ми змогли за три дні назбирати гроші на операцію головного мозку для Яреми”.
Нещодавно чоловік Яни Ярослав демобілізувався з війська. В інклюзивному показі участь взяли вперше.
“З Яремою важко відвідувати такі заходи, бо він хоче те, що він хоче. І коли треба десь потерпіти, почекати, або зробити те, чого він не хоче, він дратується і кричить. Ми розуміли, що це буде нелегко, але чоловік витримав. Вважаю, що діти з інвалідністю не інші, вони інші лише зовнішньо, однак суспільство досі їх лякається. От біля поліклініки Ярема почав кричати і санітарка дивилася на нього, як на щось лихе. На жаль, досі суспільство не готове до дітей з інвалідністю й не знає, що цих дітей зраз дуже багато. Оля Гордієнко робить правильно, організовуючи такі заходи, бо показує оцю дотичність світів. Коли я дивилася, як ветерани виходили на подіум без рук чи ніг, були з цими дітками, то це такий конгломерат енергії, що просто вау. Таких заходів треба більше”, — сказала Яна.
Такі заходи важливі для соціалізації сімей, які виховують дітей з інвалідністю, зазначила Яна:
“Декілька років тому був живий ланцюг навколо озера. Я була шокована, бо не знала, що в Тернополі стільки діток з інвалідністю. Треба більше залучати батьків дітей з інвалідністю. Я гордо йду вулицею з Яремою, бо це моя дитина. Так, мені теж деколи дуже важко це зробити, пересилити себе. А є батьки, які цього не роблять. Вони бояться, їм важко, вони сидять вдома і сумують. Це дуже важко. І тому, коли показують світ таким, який він є, це дуже круто. І цей світ також вартий уваги, бо він є. Люди, які не мають дітей з інвалідністю, не розуміють, що цей світ є, був і буде. І цьому, як будуть казати, нормальному світу, варто навчитися сприймати щось особливе, але сприймати в реальності”.
Коментарі
