.jpg)
Нинішнє невелике містечко Заліщики, що на півдні нашої області, які тисячі інших міст, має свою давню історію і свої пам’ятні місця. Проте воно більш відоме як місто-курорт. Ця назва за старовинним містечком закріпилася насамперед дякуючи його розташуванню в мальовничій сонячній долині Дністра та клімату, який тут, близький до середньоморського.
Моду започаткувала аристократична еліта
Заліщикам ніби «на роду» написано бути курортом. Недарма цей край називали польською Рив’єрою, а на берегах Дністра за рахунок міста були насипані пляжі — «Сонячний» і «Тінистий». Нині про ті часи нагадують хіба спогади й старі фото. Дивно, що туризм зовсім змінив своє обличчя і про елітні відпочинкові вілли та пляжі майже нічого не нагадує. Тепер тут панує активний спортивний туризм. В основному, на жаль, стихійний.
Моду на тамтешню красу започаткувала польська аристократична еліта, яка знайшла тут місце для свого відпочинку. Саме завдяки їй місто було облаштоване під значний кліматологічний курорт Польщі. Грошовитих курортників тоді називали літниками. “Літники знаходять приміщення у приватних домах як у місті, так і в Старих Заліщиках і поблизькому селі Добровляни. Місячна плата за покій – від 70-80 злотих в залежності від обстановки. Цілковите утримання однієї особи потягне 200 злотих у місяць. Великі групи туристів у час літніх відпусток можуть розміститися у школах. Місцевий відділ туристично-краєзнавчого товариства організовує на літній сезон приміщення на 20 ліжок у вчительській семінарії і надає туристам потрібну інформацію, провідників та інше. За вказівками щодо перебування літники повинні звертатися у магістрат Заліщиків”, — йдеться у старому путівнику від 1928 р.
Перегляньте також:
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
- YAKTAK виступить у Тернополі з додатковим концертом
У ресторані Шпунарського обід за 1,2 злотих
Сонне взимку, влітку місто цілковито змінювалося. Відкривалися ресторани, крамниці, пансіонати. Заліщики з усіх сил намагалися бути “справжнім”, хай і молодим, курортом. Подільський туристичний дім надавав гостям міста нічліг за 1 злотий у день, а для членів клубу — за півціни. У ресторані Шпунарського гості могли пообідати за 1,2 злотих.
На той час тут функціонувало багато ресторанів та крамниць, високого класу готелів — «Варшава», «Арнада» і «Мас котка». А весь берег Дністра був забудований такими знаними в Польщі та за її межами пансіонатами, як: Ballada, Helenovka, Maria, Morela, Naddnies-trzanka, Neapol, Vita, Bajka Irena, Kresowjanka, Biwiera.
До Першої світової в Заліщиках налічувалось понад 20 готелів. Швидше за все, вони були приватними. Жителі міста жили з туризму. Це був елітний курорт. Навіть ціни на товари й продукти тут були завжди трохи вищими, ніж деінде — геть як і в сучасних курортних містах.
Зі Львова курсував прямий поїзд до Заліщиків. Тепер цієї залізни¬чної лінії немає.
Пілсудського приймали не вельми радо
Культурним обличчям курорту завжди були концерти, театральні вистави, а особливо кінотеатр «Сокол». Дуже подобалися відпочиваючим кінні перегони, які організовували офіцери-прикордонники. Серед активних розваг на курорті популярні були тенісні корти, стрілецькі та веслярські змагання. Працював музей.
У різний час приїздили до міста-курорту підлікувати душу та підживити розум польський письменник Ян Каспрович, буковинський письменник Юрій Федькович, письменник Василь Стефаник. Неодноразово приїжджала до Заліщиків видатна українська співачка Соломія Крушельницька.
Серед високих гостей, які прагнули набратися тут сил, був і польський маршалок Юзеф Пілсудський. Приготування до перебування Пілсудського у Заліщиках йшли у великій таємниці. Спочатку високого гостя хотіли поселити у баронському палаці, але через поганий стан споруди та не надто радісне сприйняття такої звістки власницею маєтку маршалка в результаті поселили у віллі дорожного управління по сусідству з баронським парком та в 10 метрах від Дністра. За згодою з власницею, частину парку загородили високим парканом, і 5 вересня Пілсудський з’явився у Заліщиках. З львівським воєводою Бекем маршалок відвідав Червоноград.
У Заліщиках з’явився перший у міжвоєнній Польщі неофіційний нудистський пляж.
Вересень 1939 року. Величезний з’їзд дипломатів, політиків та польської еліти у Заліщиках. Попереду — крах, війна та совєти. Про зібрання скоро стало відомо. Почалися бомбардування будинків, мостів, господарств. 17 вересня у місто увійшли радянські війська. Історія вкотре змінила своє обличчя.
І совєти цінували цей край
Другий раз Заліщики стали відомими як кліматологічний курорт уже за часів радянської влади. Тут в колишньому палаці баронів Бруніцьких був облаштований всесоюзного значення будинок відпочинку «Заліщики», який щороку відвідувало понад 5 тисяч осіб із найрізноманітніших куточків Радянського Союзу. Спеціалізувався будинок відпочинку на лікуванні поліартриту, радикуліту, міозиту та інших хвороб. І все це з допомогою комплексу фізіотерапевтичних засобів та сприятливих кліматичних умов.
Оздоровлення доповнювали прогулянки окрасою бази — старовинному парку, який був заснований ще в середині минулого століття. У парку росло понад 40 видів дерев і чагарників. Зокрема, такі екзоти, як гінкго (батьківщина Китай та Японія), тюльпанове дерево, софора японська звичайної і плакучої форми, бундук канадський, сосна австрійська, дуб червоний і великоплідний.
Бальзамом на душу тут лягали культурні заходи та екскурсійні програми. Аристократам інтелекту і духу пропонували відвідати монастир на горі за Дністром на буковинській стороні.
Туристи залюбки приїжджали в Заліщики на базу відпочинку «Дністрянка», яка одночасно могла прийняти 320 осіб. Тут були створені всі умови для цікавого і змістовного відпочинку: від споруджених в народному стилі житлових будинків з усіма зручностями до впорядкованих дитячих майданчиків, їдалень, кафе.
У програму обслуговування входили автобусні екскурсії до Чернівців, Кам’янця-Подільського, печери Кришталевої, Яремча, Тернополя, прогулянки катером по Дністру. Відпочинок доповнювали і піші прогулянки в Обіжевський ботанічний заказник — один з найпривабливіших куточків Дністровського каньйону, де збереглася рідкісна наскельно-степова і лісостепова рослинність.
Найактивнішим відвідувачам бази пропонувався сплав по Дністру до Хотина.
Кожний гість, який побував тут, повертався додому, несучи в своєму серці закоханість у щедрий Заліщицький край, у місто, яке схоже на коровай на рушнику Дністра.
Заліщики — привабливий край для інвесторів та цікавий для туристів. У розбудові туристичної сфери, вмілому поєднанні економічної доцільності та раціонального використання природних ресурсів — перспектива розвитку міста.
Та деякі чиновники зі скепсисом ставляться до Заліщиків як кліматологічного курорту, що вимагає великих коштів. У їхньому розумінні це був і є такий собі «білий слон» — химерний непотрібний задум. Тому маємо сьогодні те, що маємо. А шкода.
