Коли говориться про портрет міста, то уява намагається створити цілісний образ в його історикокультурних вимірах. Для Чорткова така побудова образу не можлива через строкатість стилів і розмаїтість вірувань. Але в цьому еклектизмі є якась магія притяжіння, що не лишає байдужим. Зрештою, містика не в соборності культур, що притерлися і заграли так виразно і злагоджено, як тільки можна за помахом руки диригента – часу, а в їх окремих елементах, таких як символ, знак і число.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
«Світом правлять не слова і закони, а знаки та символи», – Конфуцій.
Я не буду коментувати окремі містичні свідчення, аби читач сам став тлумачем всього того що ховається за знаковими речами. Почну із найпрезентабельнішого символу – міського герба у якому центр геральдичної композиції існував за пів тисячі років до заснування міста. Цей елемент має відношення до топоніму Гранична і до топоніму Калічівка.
Ще в пам’ятні 80-ті на Граничній стояв межовий камінь, який поділяв маєтності власників Чорткова і Угриня. Про тривалі стосунки і непрості майнові відносини розповідає легенда за якою належність чудотворної ікони, визначила не логіка, а провидіння.
Ще раніше, в княжу добу, яка збіглася з приходом угрів на наші землі (Угринь), кілічей був послом мадярського князя (keli, kelici – прийшлий князь (К.Тищенко).
Так от, три бивні мамонта на герб Чорткова принесла юрська орда, для якої серцевидна фігура, трилистник і своєрідний тризуб були домінуючими в етнічних орнаментах ханти- мансійських культур.
До знакових об’єктів можна віднести і “пентагон» – замок Гольських, а також прилеглий до нього підзамочок, оборонні мури якого протрималися до 1672 року. На цьому місці 1941 року спеціалісти Вермахту від Аненербе намагалися проникнути в підземелля, що сполучало підзамочок із костьольними скриптами (очевидець цієї події досі живий).
Стара ратуша, як візитівка, скоріше об’єкт норманського зодчества, тому що в її псевдоорієнтованому стилі поєднується ірландська екзотика, швейцарський годинник і віденське виконання. Півень, як різновекторний символ, завершує цю мішанину.
Римське qallus – півень, нагадує норовистих і задирливих галичан – галів – кельтів.
Окрім, ірландського означення богині – цілительки Бригіти, праукраїнського сонця чи вранішньої зорі за світовою міфологією півень – поборник чорта.
Продовження теми «містичний Чортків» наступного разу.
Яр Дан
