32-річний Олександр із позивним «Loki» служить у медичній роті 105 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Родом із Кременця, він ще у мирному житті був фельдшером, але після початку повномасштабного вторгнення його знання та досвід стали безцінними на передовій. Попри війну, чоловік не залишив ще одну свою пристрасть – кулінарію, яку часто поєднує зі службою.
«27 лютого 2022 року я прокинувся з відчуттям, що не можу залишатися вдома. Прийшов до військової частини – місць вже не було, але мене взяли, бо я медик. Почався новий етап життя: навчання, вишколи, бойові виїзди», – пригадує Олександр.
Перші місяці війни він працював бойовим медиком у складі 85 батальйону. Потім опинився у групі медевакуації, яка вивозила поранених з-під обстрілів та надавала першу допомогу.
Перегляньте також:
- Війна забрала життя Героя “Заката” з Тернопільщини, який пішов захищати ще у 18
- Дев’ять місяців надій: на Донеччині загинув воїн Ігор Пальчак з Тернопільщини
«Наше головне завдання – стабілізувати бійця, врятувати його, навіть якщо доводиться працювати під обстрілами», – розповідає він.
За цей час Олександр двічі отримував контузії, але після лікування знову повертався до роботи, нині він служить у медичній роті бригади.
Серед вибухів і поранень він знайшов спосіб підтримати побратимів – власноруч приготованими стравами.
«Мене завжди тягнуло до кулінарії. Часто готував для хлопців, і найулюбленішою стравою завжди був бефстроганов у сметанному соусі. Казали, що після нього на душі ставало трохи тепліше», – усміхається Олександр.
Після перемоги він мріє пройти кулінарні курси та відкрити нову сторінку свого життя, де не буде вибухів і сирен, а буде мир і запах свіжих страв.
«Головне – щоб закінчилася війна. А решту життя я вже побудую сам», – каже медик.
Сьогодні він щодня рятує життя на передовій і мріє про день, коли зможе зняти бронежилет та одягнути кухарський фартух. Історії таких людей нагадують: наша перемога – це спільна справа тих, хто б’ється за країну і тих, хто чекає їх удома.
Коментарі
