Україна завжди привертала увагу мандрівників і туристів з різних країн. Спогади, хоча й можуть бути суб’єктивними, мають велике значення для дослідження історії, адже на основі таких джерел ми отримуємо розповіді від безпосередніх свідків подій. Це дозволяє поглянути на історію з нової перспективи, з урахуванням того часу, в якому жив автор. Проте інколи автори спираються на роботи своїх попередників, як це зробив французький дипломат та історик Блез де Віженер.
Блез де Віженер був швейцарцем за походженням, королівським придворним польського короля, і жив у 1523-1596 роках. У 1573 році він видав книгу «Опис Польського королівства», в якій також описав території сучасної України, зокрема Волинь і Поділля. Оцінюючи достовірність цього джерела, варто зазначити, що автор значною мірою спирався на праці історика Яна Длугоша.
Перегляньте також:
- Мальовниче село на Тернопільщині на фото ХІХ століття
- Тисячолітня каплиця і язичницьке капище у печері в селі на Чортківщині
У 1570-х роках Блез де Віженер приїхав на територію України за наказом короля Генріха Валуа, нового правителя Польщі, який не мав уявлення про підвладні йому землі. Завданням Блеза було здійснити подорож і зробити записи про нові володіння короля. У своїй книзі він описав природні умови, економічні відносини та етнографічні особливості Червоної Русі, Волині та Поділля. Відзначено також Львів, Берестя, Холм, Володимир, Кременець, Луцьк, Кам’янець і багато інших міст України.
Про Волинь
“Якби не річка Буг, яка відокремлює цю провінцію на західному кордоні, то не було б потреби давати їй особливу назву. Це один народ з червонорусами (мешканцями Червоної Русі); у них та сама мова, ті ж обряди та звичаї. Тому все, що говорилося в попередньому розділі про Болеслава II, має поширюватися і на увесь інший край, до річки Борисфена, до якої тягнулися його завоювання в цю сторону. Завоювання Казимира Великого не йшли далі річки Случі, оскільки в 1342 році він підкорив південну Русь, а в 1349 опанував Луцьком, Володимиром, Холмом і всією Волинню, яку в той час захопили сини Гедиміна, Любарт і Кейстут, але вони швидко повернули її під свій контроль.
Ця прекрасна і родюча земля обмежена зі сходу річкою Случчю, з заходу — Бугу, на південь межує з Руссю, а на північ — з Литвою. Головне місто — Луцьк, серед інших — Володимир, Холм, Берестя, Белз, Олесько, Кременець, Городло, Лопатин, Ратно і кілька інших міст.”
Про Кременець
В своїх записах Блез де Віженер також згадує Кременець, відзначаючи його як одне з найбільших міст Волині. Він зазначає, що на той час там уже існував великий Кременецький замок. Також він згадує, що в 1361 році до Кременця була перенесена католицька єпископська кафедра.
Праця Блеза де Віженера є важливим і доволі інформативним джерелом. Він зібрав дані для польського короля, тому можна довіряти наведеним фактам, які повинні були бути точними. Однак, сам автор не ставив за мету подати велику кількість відомостей про кожне місце, що відвідував. Окрім описів, він також намагався зробити аналіз побаченого.
Про турів в волинських лісах
“Urns, який тубільці називали туром, є диким биком, але набагато більшим за звичайного. Він більший за всі інші тварини, окрім слона. Шерсть його чорна, з білою смугою уздовж хребта. Ці тварини водяться на кордонах Мазовії та Литви, в деяких селах, де місцеві жителі охороняють їх в спеціальних огороджених пущах, схожих на парки, щоб вони не блукали лісами. М’ясо тура не відрізняється від яловичини, а найбільше цінується його шкіра, з якої виготовляють чудові пояси, що, за переказами, допомагають при пологах.”
Ці записи Блеза де Віженера дають багатий матеріал для дослідження історії та етнографії України XVI століття, розкриваючи риси повсякденного життя, вірувань та економічних умов того часу.
Коментарі
