Кому це вигідно?
Поруч українська гімназія і клуб «На Пошті». Школярі вийшли після уроків та гурмою манжають до підвалу. З одних дверей у другі. Наче б то нічого поганого, але це при вимкненому звукові. Те, що я почув зі школярських уст – поза літературним словником. Нині в бренді теорія вседозволеності. Батькам не можна карати дитину за непослух, бо ж мале поліцію покличе, штраф татові за приниження людської гідності гарантовано. Вчителям не можна дітям зауваження робити, бо це ж неповага до юнаків та дівчат. У «тусовочній» залі розважального закладу можеш мовити і співати що і як хочеш та й випити чого і скільки бажаєш. Ніяких обмежень чи заборон. «Ростемо ми – гей» – писав Павло Тичина. Як у воду дивився. Було колись у вжитку таке слово «ДИЧИНА», коли інстинкт головне, а розум зайвий. Але я не про те, хоча і про те теж. Скажете – ще один мені мораліст! Час, мовляв, такий – треба якось рятуватися від отої депресії, від вигорання, від втоми. Націю може врятувати освіта, культура і церква. У нас вона ще в зародку. А може хтось і не бажає досягти такого порятунку, а навпаки прагне знищити її? Як гадаєте?
В Україні були всі шоковані опублікованими записами з плівок, де люди побачили зграю чужинців, які хочуть розтерзати титульну націю, які безжально обдирають людей в час війни, замість того, аби гроші були опорою для армії, для придбання зброї, вони переводять валюту за межі України. Мій син випрошує, вимолює, вимагає від різних посадових осіб та підприємців допомогти місії «На щиті», бо там, на фронті, зостався останній автомобіль, аби доставляти тіла полеглих воїнів – решту підірвалися на мінах чи вже остаточно втратили свій робочий ресурс. Усі з глибоким розумінням та занепокоєнням хитають ствердно головами і… Тільки й всього. Стан збайдужіння до подібних проблем зашкалює. Враження, що світ застиг в очікуванні кінця. Кінця чого чи кого? Але і не про це я також.
Згадавши про плівки я ще раз переконався якою продажною і брудною була, є і зостається політика. Коли випливли на поверхню факти залучення до брудних справ найвищих ланок державного штибу, коли розкрилася гниль фірми «Династія» із отими чотирма недобудованими палацами, коли клубок почав розкручуватися на конкретні імена і посади прийшлося пожертвувати навіть найвірнішими поплічниками, тим паче, що не вийшла комбінація із ліквідацією антикорупційних органів. Настала потреба чимось затінити, заслонити, заховати те, що почало проявлятися наяву, затуманити отой міндічгейт геть. І тут пішли покотилися одна за одною сенсації, від яких голова обертом. Там брат високого чиновника 140 квартир собі купив. Бац, і заборонили повідомляти про це, скотчем Печерського суду закрили рот кореспондентам. Дійсно – печерні часи насуваються. Тут якогось з «тутейших високоповажних крадіїв» в Монако підірвала наче б то українська жінка, яку потім вбили в Україні представники відповідних служб та десь далеко закопали і… Як же без чудес? Ще земля не остигла, як вже доблесні детективи труп знайшли (просто Шерлок Холмс плаче, читаючи про такі феноменальні здібності наших служб).
Та не лише труп, а серед мільйонів громадян моментом виявили вбивць отої жінки та ще й підвальні катівні. Але щоби іще більше народові надати поживи для постійних суперечок та балачок, за парканом яких вже майже того гейту і не видко, слід більш свіжішу сенсацію підкинути. Будь ласка! Підмовили групу бунтарів у Львові, аби військових побили, авто їх знищили, одяг порвали – словом, аби військових пересварити з цивільними та принизити довіру до ЗСУ. Так, ці військові належать до ТЦК, а представники тої «структури» влаштовують не вельми приємні і не вельми справедливі інциденти. І про це знають всі. Але, коли Конституція «на підлозі під ногами, тобто на паузі», то і дії з боку влади супроти людей узаконюються іншими службами. На одних санкції, на тих камери, на третіх і кулю можна відшукати. А що – мало вже було?
Така тоталітаристика народжує протидію і відповідну запинку правил з боку громадян країни. І як наслідок – протистояння влади та людей, заборона слова, боротьба вже не із зовнішнім ворогом, а всередині країні. А тут ще чвари-свари з опозиційними поглядами й діячами, уникання всякої критики та марафонне спотворення реальності. А додайте до цього вибух конфліктів із сусідніми державами та нещівні вибухи у Вишневому чи ота смертна «Скеля». Чи не надто багато всяких надломів, тріщин, осколків? А це – крок до загибелі. Потрібні кардинальні зміни політики, яка зайшла в глухий кут. Тут пора сказати слово людині, що наділена найвищою владою в державі. Країна поволі наближається до межі розвалу всіх інстанцій та законів. Одначе у відповідь – тиша. Про гейт замовкли, нові сенсації ще люди пережовують, а свіжі от-от появляться. Чекайте.
Виникає лише питання: «Кому ж це вигідно? Хто замовник тих некерованих процесів? Хто режисер великої трагедії?» Може ви догадуєтеся, а може й знаєте? Історична практика показує, що все потайне стане явним. І тут теж, але, поки що, згадайте давній мультик «Їжак у тумані». Так і блудить люд в інформаційно-спотвореному туманиві не розуміючи куди йде (чи куди ведуть) і що його очікує за мить. Але до чого, скажете, тут гімназія і розважальний клуб? А ви подумайте. Але добре подумайте, бо завтрашній день запитає вас не так делікатно, як я.
Олег Герман