Досвід у боротьбі зі шкідниками, набутий у мирний час, виявився корисним на фронті. Сьогодні, замість щурів та комах, тернополянин “Віндовс” нищить російських окупантів.
Його військовий шлях розпочався у 2015 році з мобілізації. Служачи в артилерійській розвідці, він опанував тонкощі військової справи й отримав бойовий досвід. Свій позивний “Віндовс” здобув ще на перших навчаннях, де, як він сам каже, пройшов справжню школу виживання.
Перегляньте також:
- “Командир – це перш за все друг” – стверджує “азовець” з Тернополя
- Воїн з 14-ї ОМБр імені князя Романа нищить окупантів трофейною зброєю
“У групі було 24 хлопці, і 23 з них були інформатиками, – пригадує. – Зауважили, що моє прізвище дуже схоже на назву однієї з операційних систем”, – поділився чоловік.
У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення Росії, він знову став на захист Батьківщини, цього разу – за власним бажанням.
“Це моя країна, тут мій дім, моя сім’я. Тому навіть не роздумував, коли почалася ця війна. Думаю, кожен дорослий чоловік у перший рік війни мав би бути в армії”, – розмірковує “Віндовс”.
Володимир пройшов курс бойової підготовки у сусідній Польщі. Чоловік каже, навчання не лише покращили його військові навички, а й стали додатковим джерелом мотивації. Тепле ставлення польського народу до українських захисників та підтримка з боку американських партнерів значно піднімали бойовий дух. Чимало іноземців навіть виявляли бажання безпосередньо долучитися до боротьби на боці ЗСУ, проте контрактні обмеження не дозволяли їм цього зробити.
Володимир брав участь у бойових діях на різних ділянках фронту: від Житомирщини до гарячих точок Запорізького та Донецького напрямків. Разом зі своєю командою він визначав точні координати для артилерійських ударів, сприяючи успішному просуванню українських військ.
“Ми глибоко закопані, нас не видно, не чути, – розповідає те, що можна сказати, розвідник. – Ведемо спостереження, фіксуємо, звідки ворог планує обстріл, визначаємо координати, а далі працює наша артилерія”, – розповідає він.
На запитання про найяскравіші спогади з війни, Віндовс відповідає з усмішкою: «Тут постійно небезпечно, важко щось конкретне згадати. Я – оптиміст, тішуся, що маю злагоджену команду».
Тернополянина глибоко вражає цинізм ворога, особливо прояви жорстокості стосовно полонених. Його обурює контраст між гуманним ставленням наших військових до противника та жорстокими розправами з боку окупантів.
“Це історія Росії: вони ніколи не були людьми, – зневажливо обурюється співрозмовник. – Вони скрізь змітали цілі нації. Цього варто було очікувати.”
Такі роздуми ще більше стимулюють його до боротьби. “Віндовс” з гордістю згадує контрнаступи ЗСУ, завдяки яким вдалося звільнити частину окупованих земель.
“Ми працювали 24/7. Наші йшли в атаку, а ми забезпечували їхню точність: все гуділо, горизонт горів, колони ворога знищувалися одна за одною. Це було ефектно. Численні поголів’я окупантів ішли на концерт до Кобзона.”
На його станції контрбатарейної боротьби бачать усе. В озброєнні сторін є різниця.
“У своєму квадраті ми фіксуємо всі снаряди, міни, ракети, РСЗВ, що летять звідти, – веде далі розвідник. – У них техніка гірша, ніж американська, але засікти нас вони можуть і дати відповідь. Ми якісно в плюсі, але кількісно з Росією не зрівняємося. Вони беруть масовістю, купують снаряди у корейців, іранців. Але на нашому напрямку ми стоїмо міцно і не відступаємо. Це артилерійська війна, така як є.”
Чоловіка досі дивує, наскільки бездумно вороги витрачають колосальні ресурси на війну. Віндовс каже, на ці кошти можна було б побудувати нові міста, розвинути економіку і забезпечити своїм громадянам гідне життя, замість того щоб відбирати його у сусідів.
“У нас варіантів немає – маємо захищатися”, – промовив Віндовс.
Перше, що “Віндовс” зробить після перемоги – повернеться до сім’ї. Що ж до професійних планів, він вже має чітку стратегію на майбутнє. Вивчивши досвід інших країн, чоловік переконаний у безмежному потенціалі України та прагне досягти значних успіхів у своїй галузі.
