3 січня 1956-го року народився культовий американський актор Мел Гібсон.
Поціновувачі кіно бачили чимало фільмів за участю Мела Гібсона: “Смертельна зброя; Чого хочуть жінки; Патріот; Страсті Христові; Хоробре серце та інші”.
Мене особисто вразив фільм “Хоробре серце”, який я уже дивився після початку російсько-української війни. В цій кінострічці Мел Гібсон зіграв реального історичного персонажа “Вільяма Воллеса” – шотландського воїна, який розпочав боротьбу проти окупантів.
Не буду переказувати сюжет, раджу подивитися цей фільм на вихідні всім бажаючим. Повірте, отримаєте величезну масу емоцій, більшість з яких, позитивні.
І знову ж таки напрошується аналогія. Чому наприклад не має спільно українсько-польського фільму, де українські козаки спільно з поляками взяли в облогу Москву?
Другий приклад – битва під Конотопом, де була знищена вся московська кінота на той час. При хорошому продюсерському підході, співпраці бізнесу і кіновиробників, залучені іноземних акторів, ми отримаємо потужний фільм, який розвінчає російські міфи про якусь там дружбу з московією.
Я вже не кажу про українських персонажів, видатних лицарів княжої доби, яких знає увесь світ і яких активно “використовує” у своїй пропаганді росія. Видаючи українських князів і українські землі за своє надбання.
Кіно – це зброя, бізнес і потужний інформаційний наркотик в тих руках, хто його використовує.
Ми можемо багато. Досвід роботи в подібних фільмах українських кіномитців Ахтема Сеітаблаєва, Олеся Саніна- яскраве тому підтвердження.
На жаль минулого вже не змінеш. Не повернешся в 2014 рік чи навпаки в часи до початку Революції Гідності, коли почалася відроджуватись українська державність.
Саме тому, сьогодні і в майбутньому, ми маємо не допустити помилок минулого. Наголошую ще раз, кіно – це зброя і вона теж повинна стріляти за Україну.
Михайло Ухман
