На початку нашої розмови на «пікантні» теми, зокрема, на теми статевого життя та питань планування християнської родини, очевидно, слід одразу наголосити, що це питання не лише надзвичайно складні та багатогранні, але, в першу чергу, – глибоко індивідуальні, інтимні. Так що, хоч існують загальні принципи «рекомендованої» Церквою статевої поведінки, єдиною правильною церковною порадою може бути лише порада особистого духівника, який добре знайомий з конкретним подружжям та знає реальні умовами життя сім’ї. Бо те, що в одному випадку зможе суттєво допомогти родині, в іншому може виявитись у певному сенсі фатальним для одного або й для всіх інших членів сім’ї.
Отже, ще раз відкрию Америку: єдиної панацеї в питаннях статі та статевих стосунків не існує, окрім християнської розсудливості, яка є найкращим вирішенням ситуації. Безумовно, я не маю на увазі протиприродні статеві збочення. Вони в жодному разі для христианина недопустимі. Церква не вчить, який гріх із двох – менший. Вона вчить духовної досконалості та чистоти. (Лев. 20:7)
Перегляньте також:
- Новий СТАЛКЕР? Та ні! Нова базова військова підготовка
- Тернополяни, вчасно передайте показники газу — зверніть увагу на особовий рахунок
Чи гріх займатися сексом?
Не дивлячись на те, що посеред людей широко поширена думка, що секс – це гріх та нечистота, насправді така думка цілком безпідставна. Секс – це частина повноцінного життя здорових людей в законному шлюбі. (Еккл. 9:9, ) Варто нагадати лише умови, коли секс є неприйнятним: блуд та перелюб. Ось як навчає апостол Павло: “Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог” (Евр.13:4). Блуд – це статеве співжиття неодружених людей (Притч.29:3, Иов.36:14). Перелюб – зрада подружньої вірності (Притч.23:27). Освячений та благословенний шлюбний союз дає право подружній парі на статеве співжиття, однак секс повинен бути не самоціллю, а одним із способів реалізації й вираження любові та поваги людини до своєї «половинки», котра саме в духовній і фізичній єдності стає з нею цілісною одиницею. Саме в законному шлюбі «половинок» уже не існує. В тому числі, ці «половинки» трансформуються в єдність, через вияв фізичної близькості (Мф.19:6, Мк.10:8,Еф.5:31).
Про статеве утримання в піст
Не дивлячись на те, що Церква на часи посту рекомендує статеве утримання, ця порада, очевидно, має суто дорадчий характер. Особливо в тих випадках, якщо в подружжі лише один партнер є віруючим. Оскільки шлюб – це повернення людини до першопочаткової цілісності Адама, а Таїнство Шлюбу робить двох людей одним цілим, то в шлюбному союзі жоден з партнерів більше не володіє своїм тілом самостійно, як раніше. Тому, утримання від статевого співжиття в піст можливе лише за спільною згодою (1 Кор.7:5). Якщо чоловік чи дружина не отримують від партнера очікуваної ласки, то, очевидно, через деякий час йдуть до тих, хто їм може це дати в повній мірі. Не ризикуйте шлюбом, граючись в побожність.
Чому блуд і перелюб є гріхами?
Цнота – це не лише фізична, але й богословська характеристика людини (Апок.14:4). Кожного разу, коли людина віддає себе чужому, не законному партнеру, то втрачає саму себе, відриває від себе якусь дуже важливу частинку та спустошується. А головне, вона уже тепер віддає іншому те, чим цілком законно має володіти зовсім інша людина. До шлюбу це недопустимо, бо неминуче впливатиме на якість майбутнього сімейного життя, на її духовний та душевний стан. А після шлюбу це тим більше неприйнятно, бо кожна зрада – це, в першу чергу, зрада самому собі, своїм духовним та моральним принципам, потім Богу, якому приносив шлюбні обітниці, і вже потім – це гріх провини перед законним чоловіком або дружиною (Ис.20:14, Лев.20:10, Мф.5:27-28). За розумінням Церкви, повноцінний християнський шлюб має лише початок, але не має кінця (Мк.10:9). Тому природно, що християнське життя – це не лише відвідування храму та прийняття участі в церковних обрядах, але й щоденна боротьба зі своїми пристрастями. У тому числі – свідома та вперта боротьба з пристрастю блуду.
А як щодо гомосексуалізму?
Гомосексуальне співжиття – страшний гріх, породжений духовними, душевними та фізичними хворобами (1 Кор.6:9). Церква завжди виступала проти содомії, пропонуючи людям дієві засоби лікування. Ми можемо багато допомогти гомосексуалістам здолати цю пагубну звичку, але лише в тому випадку, коли людина сама визнає її патологією та виявить бажання покаятись і остаточно звільнитись від цього тягаря. Ця думка Церкви остаточна, категорична і перегляду не підлягає, оскільки це питання не лише «демократії» чи «толерантності», але й основ богослів’я. У кінцевому результаті ставлення Церкви до содомітів випливає зі ставлення до наших непорушних догматів (1Тим.1:8-11; 1Петр.4:1-4).
Чи можна користуватись презервативами?
У своєму ставленні до протизаплідних засобів думка Церков розділилася. Католицька Церква категорично забороняє використання будь-яких протизаплідних засобів, і саме «презервативна війна» уже багато років є темою дебатів, що поділили парафіян на два табори, та навіть стали причиною відходу багатьох віруючих. У той же час, Православна Церква до використання презервативів у межах законної сім’ї ставиться терпимо, із поблажливістю. Звичайно, в цьому питанні з самого початку слід розрізняти абортивні та неабортивні методи контрацепції. Абортивні методи використовувати християнам заборонено категорично, бо вони є реальним убивством плоду. Неабортивні методи запобігання вагітності сприймаються віруючими з більшим розумінням, та поруч з методами т.зв. природного планування вагітності можуть використовуватись після поради з духівником. Тим не менше, Церква в основу вчення про сімейне життя ставить дітонародження та закликає не сприймати презерватив як панацею від небажаного потомства чи хвороб. Як свідчить статистика, презерватив не може дати більше гарантій, ніж це дає цнота (Рим. 6:22; Евр.12:14).
А що Церква говорить про оральний секс?
Церква займається питаннями віри та взаємостосунків людини та Бога. Не існує категоричних правил, які визначають міру допустимого на шлюбному ложі. Це взагалі не є в компетенції Церкви, будучи приватною справою сумління виключно двох людей. Тим не менше, завжди слід пам’ятати, що надмірний акцент пари на статевій сфері межує з гріхом, оскільки перетворює плоть на інструмент задоволення, а чимало тих речей, які нині можемо практикувати, є цілком реальною ознакою пошкодження психіки. Особливо коли ми свої збочення збоченнями не вважаємо. Власне, саме тоді починається всякий гріх, коли ми перестаємо вважати його гріхом, а сприймаємо як цілком допустиму норму. (1 Кор.3:17)
Думка про мастурбацію
Погодьтесь, є щось ненормальне в поведінці кожної (без винятку) людини, яка стимулює власні статевих органи для отримання фізичного задоволення (Бут.38:9). Тим не менше, завжди варто розуміти ситуацію. Якщо мова йде про підлітка, який переживає пік власної геперсексуальності – це одна справа. Якщо йде мова про одруженого чоловіка чи заміжню жінку, які цим зловживають наодинці – справа абсолютно інша. І так далі. У будь-якому випадку, краще «одружитися, ніж розпалятися» (1 Кор.7:9). Онанізм – це не смертний гріх, але це, напевне, саме та крапля води, яка точить камінь нашої праведності.
А як щодо абортів?
Аборт – це вбивство (Гал.5:21, Втор.5:17, Апок.22:15). Жодні зовнішні умови не можуть виправдати позбавлення життя іншої людини, навіть маленької, навіть тієї, яка начебто належить лише вам. Дитина – це дарунок Божий, і, в першу чергу, належить Господу, сама собі, а вже потім і фізичним батькам (Пс.126:3). Не її вина, що в перші дні свого життя вона ще не може себе захистити. Але в час, коли наша нація вимирає, а багато сімей не можуть мати потомства, зробити аборт – це найбезглуздіший вчинок з усіх можливих у житті. Єдиним винятком хіба є аборт з медичних міркувань. У будь-якому випадку ви повинні пам’ятати, що аборт – це вбивство, яке назавжди залишає після себе не лише рубці на тілі, але й на душі.
Висновок
Людська сексуальність – це чудовий дарунок від Бога. Якщо ним правильно користуватись, то вона може принести в сім’ю та стосунки чимало нових барв. Однак будувати все своє життя та стосунки зі шлюбним партнером лише на відносинах «нижче пояса» дуже необачно. Секс – це приправа до основного блюда – любові, турботи та поваги (1 Кор.13:1-8). Якщо їх нема, то навіть у сімейному ліжку добра не буде: будуть лише формальність, насилля з одного та невисть з іншого боку. Золота середина та помірність у всьому – це найкращий, “царський” шлях. В тому числі й у сексі.
