«Герої не вмирають» – лише слова?
Багато букв, але прошу прочитати… Це вже як крик у Всесвіт! Початок тут – https://www.facebook.com/share/p/1EtoNCeARm/
Гірко і боляче було усвідомити одну річ: після виходу першого тому Книги пам’яті Героїв Тернопільщини ця справа виявилася потрібною насамперед родинам загиблих. Не владі, не громадам, не суспільству загалом. За чотири роки ми почули багато обіцянок і правильних слів, але реальної підтримки так і не дочекалися. Надію, щоправда, ще маємо.
А ця книга насправді не про поліграфію, не про красиве видання і не про ще один проєкт «для галочки». Вона про людей, які віддали життя за Україну. Про їхні імена, обличчя, родини, дитинство, мрії, роботу, побратимів. Про те, щоб через десять, двадцять чи п’ятдесят років вони не залишилися просто прізвищами на пам’ятниках.
Найбільше ця книга потрібна родинам. Для матері, дружини, дитини, батька це знак того, що їхнього сина, чоловіка чи тата пам’ятають не тільки вони. Що його життя мало значення не лише для найближчих. Що його жертва не перетворилася на сухий рядок у статистиці війни. Саме від родин ми сьогодні отримуємо найбільше слів вдячності і підтримки. І, якщо чесно, майже тільки від них.
Ми дуже часто повторюємо: «Герої не вмирають». Але самі слова нічого не гарантують. Пам’ять сама себе не збереже. Її треба записувати, видавати, передавати дітям, залишати після себе. Бо пам’ять — це теж оборона. Оборона від забуття, від байдужості, від переписування історії і від того моменту, коли про полеглого Героя пам’ятає вже тільки його родина.
Ветерани сьогодні створюють організації, об’єднуються у спільноти, проводять заходи, захищають свої права та інтереси. І це правильно. Але є ще їхні побратими, які вже нічого не попросять, не прийдуть на зустріч, не напишуть звернення і не скажуть, що про них забули. Бо вони загинули. І саме тому хтось живий має подбати про їхню пам’ять.
Тепер під великим питанням другий том — про Героїв, які загинули у 2022 році, у перший рік повномасштабної війни. А там імен уже страшенно багато. За кожним — окреме життя, родина, своя історія. Обсяг роботи величезний, і самі ми не потягнемо ні підготовку книги, ні тим більше її друк.
Тому скажу прямо: якщо не буде реальної допомоги від влади, громад, бізнесу, якщо не буде хоча б донатів від небайдужих людей, ми будемо змушені зупинити роботу над наступним томом.
І це, мабуть, найболючіше у всій цій історії. Ми вміємо говорити про пам’ять, ставити квіти, проводити хвилини мовчання, відкривати меморіальні дошки. Але коли доходить до конкретної справи, яка має залишити імена й історії загиблих для наступних поколінь, раптом виявляється, що на це немає ні грошей, ні особливого бажання.
А пам’ять — це не слова раз на рік. Це відповідальність живих перед тими, хто вже не повернеться.
Людина живе, доки у Всесвіті б’ється бодай одне серце, котре пам’ятає її. Нація твориться, якщо пам’ятає і вшановує своїх Героїв. Держава, за незалежність і волю якої найкращі її сини і дочки віддали найдорожче — життя, ніколи не зникне з карти світу. Натомість забудькуватим народам історія мстить. Почасти з особливою жорстокістю, змушуючи прийдешні покоління дорогою ціною розплачуватися за історичну амнезію попередніх. Тому пам’ятаймо! Крізь роки, століття, крізь біль і сльози, крізь покоління. Пам’ятаймо! В любові й ненависті, в багатстві й скруті, в будні та свята, в молитвах і випробуваннях. Пам’ятаймо! Задля вічного спокою і слави покійних, гідного сьогодення і майбуття живих та ненароджених земляків своїх.
Пам’ятаймо! До імені, до подвигу до скону. Хай наші Герої живуть, доки б’ються серця українців, доки світить Сонце…
«Книги пам’яті Тернопільщини» – https://bookofmemory.te.ua/
Допомогти проєкту – https://bookofmemory.te.ua/stante-meczenatom-knygy-pamyati/
Тарас Савчук
P. S. Серед картинок є код, за яким можна зробити внесок для видання 2 тому «Книги пам’яті» і подльшої роботи проєкту. Серед картинок є пояснення про сам проєкт. Але якщо ж питання – пишіть в приват чи на пошту media.center.ternopil@gmail.com, на стоірнці https://www.facebook.com/ternopil.media
Багато про проєкт сказано тут – https://www.youtube.com/watch?v=M6FZpOx9S48
Презентація першого тому «Книги пам’яті»:
https://www.facebook.com/reel/921014213901591
https://www.facebook.com/reel/1425270479460529
https://www.youtube.com/watch?v=wwT6f7XvzfQ
P.P.S. Дай Боже здоров’я і всіх благ меуенатам першого тому видання: ФГ «Дністрянські зорі», ТОВ «Екстерком», БФ «Престиж Благо», ТОВ «Надзбруччя-хліб». Ваша жертовність свята.
Читайте також: Пам’ять – це теж оборона