Германські руни в Угрині

Незважаючи на те, що в нашому краї виявлено та досліджено більше тисячі старожитностей різночасових археологічних культур — від давньокам’яного часу до середньовіччя — багато питань, пов’язаних із прадавньою історією залишаються відкритими та нез’ясованими. По суті, унікальною пам’яткою є нещодавно виявлені та досліджені мною германські рунічні надписи в печері неподалік села Угринь Чортківського району.

Хочу пояснити, що рунічне письмо — це алфавіт, який застосовували германці із ІІ-ІІІ століть до пізнього середньовіччя. Склад цього алфавіту та саме написання рун із часом змінювалися. У перекладі з давньогерманської «руна» означає «таємниця». Давні германці також використовували руни не лише як засіб письма, а й надавали їм містичних властивостей, поєднання ж певних магічних закодованих слів та символів мало сакральне значення.

Пам’ятку в Угрині я відкрив і вивчав ще на початку 90-х років минулого століття. Так, зліва біля входу до печери досліджено та занотовано висічений у скельній породі грецький рівнораменний хрест. На ньому два бокові та верхній краї кінцівок з’єднуються стилізованими трикутниками. Вони уособлюють Трійцю або іпостась Ісуса Христа як Сина Бога, Отця і Духа Святого. Нижній край хреста стоїть на чотирикутній стилізованій двоступеневій підставці, що позначає Голгофу. Зліва та справа від нього спостерігаємо прорисовані церковнослов’янські кириличні літери «И» та «Х», що означає Ісус Христос. Поряд із цим хрестом є зображення ще одного, але обрамленого в арку. Насправді ця семантика та сюжет символізують стилізоване вікно або двері входження до раю. Нижче цих символів є двоступенева висічена в скелі ніша. Вона призначалася як підставка до лампадки, молитовника та інших предметів християнського культу. На першій сходинці ніші прослідковується нечіткий кириличний напис, але з якихось причин він стертий. Тут можна помітити першу літеру «Г» або «Б». На протилежній, правій частині входу до печери є зображення ще одного хреста з невеликими чотирикутникоподібними перемичками.

Аналізуючи семантику наскельних християнських символів, можна ствердити, що тут була печерна келія монаха-самітника. Пов’язана вона з культом святого Онуфрія Великого, який був поширений у Галичині в період пізнього середньовіччя. Функціонування цього скита припадає на XV-XVII століття. В цій ділянці печери є зображення кількох хрестів та палеографічні написи ХІХ — початку ХХ століття, але історичного значення і цінності вони не мають.

Зовсім несподіване сенсаційне відкриття я зробив нещодавно. Ще раз ретельно обстежуючи печеру, мені вдалося виявити і виділити з-поміж різних знаків та написів сучасності германські руни. Так, зліва при вході до печери прослідковується рунічний текст, що складається з комбінації трьох рун. Перша — Еваз («кінь», у транскрипції — це латинський звук «е»). В ритуально магічному значенні означає зміни. Друга — Хаггал («град», фонетичний звук «h») — це руна безпеки. Третя руна — Вуньйо («радість», фонетичний звук «w»). Вона — руна задоволення та успішного закінчення справи. У поєднанні цих рун читається «ehw», що з давньогерманської мови ехва або ахва означає «річка».

Окремі рунічні знаки досліджено в печері. Так, біля зображеного грецького рівнораменного хреста та символічних дверей входження до раю є вибита руна Науд («нужда», фонетичний звук «n»). У ритуально магічному значенні символізувала примушування та розв’язання проблеми.

Під час висікання у скельній породі двоступеневої підстави-ніші середньовічним монахом частково знищена верхня частина руни Тейваз («тюр», фонетичний звук «t»). Вона служила символом війни.

Ледь далі є руна Кеназ («факел», фонетичне звучання «k», «g», «ng»). Вона є руною таланту. Під нею висічена руна Дагас («день», звук «d» — відображає гармонійні зміни). За ними зображено руну Алгіз («лось», фонетичний звук «r», «z») — символ захисту від злих сил. Можливий варіант, що це руна Кеназ («факел», фонетичне звучання «k», «g», «ng»), яка належить до молодших скандинавських рун (IX-ХІ ст.). На південній, протилежній частині входу до печери зображено руну Гебо («дар», фонетичний звук «g» або «y»). Ця руна символізує любов. Також рунічні надписи виявлено на скелях біля входу до печери.

Хочу зазначити, що пам’ятка з Угриня є унікальною і не має аналогів не лише в Україні, а й на території Східної Європи. З доповіддю про згадані у цій публікації рунічні написи я виступав на другій всеукраїнській науковій конференції «Археологія і фортифікація Середнього Подністров’я», що проходила в жовтні цього року в Кам’янці-Подільському і за підсумками якої видано науковий збірник.

Володимир ДОБРЯНСЬКИЙ,

археолог.

с. Нагірянка Чортківського району.