Два незнаних парки – на місці сучаних перинатального і третьої школи – були першими, відомими в історії Тернополя.
Тільки три парки зі встановленими межами і більш-менш визначеним статусом є у наші дні у Тернополі. Це гідропарк – “Топільче”, парк Національного відродження і парк імені Шевченка. “Старий парк” і “Загребелля”, які тернополяни вважають парками встановлених меж і статусу не мають – їх можуть обрізати. А були ж у минулому нашого міста парки, яких і слід зник.
Перегляньте також:
- Як виключатимуть світло на Тернопільщині 23 листопада
- Тернопільські захисники відшліфовують бойові навички на передовій
Французький парк
Отож, парки у Тернополі існували ще у XVIII столітті – це завідчує план міста 1797 року авторства барона Антоніо Посареллі. І парків цих було два. Перший з них зеленів справа від замкового палацу – на місці нинішнього перинатального. Дивлячись на план Посареллі, можна зробити висновки, що це був так званий “регулярний парк”, який ще називають “французьким” або “геометричним”. Він і справді мав регулярне планування, осі симетрії і добре продумані алеї.
Поки невідомо, хто заснував французький парк у нашому місті, але з великою мірою імовірності можна припустити, що це сталося у XVIII ст. із повсюдним поширенням моди на все французьке. Та ще й власниками Тернополя па початку цього віку були королева Марисенька Собєська та її сини Костянтин-Владислав і, після незначної перерви, Людвік-Генрік-Якуб. Хтозна, чи не вони звеліли так прикрасити свою тодішню власність. А якщо ні, то це могли зробити наступні вланики Потоцькі чи Понятовські.
“В другій половині XVIII ст., за припущенням тернополезнавця В. Блозви, Потоцькі заклали перший у місті парк, що називався, найімовірніше, “Старий город”. Архітектор Домініканського костелу Август Мошиньський, не менш відомий як архітектор парків, – пише історик Володимир Окаринський у першому тому книги “Тернопільщина. Історія міст і сіл”.
Щодо первісного характеру назви “Старий город”, то у цьому можна сумніватися. Бо ж яка логіка в найменуванні новозаснованого парку “старим”? Адже за аналогією, і теперішній “Старий парк” у нашому місті називали після його заснування “Новим городом”.
Переконливим можна вважати те, що не міг занувати цей, перший у місті, парк власник міста із 1815-го Францішек Коритовський. Адже парк існував у 1797-му.
Наступне зображення парку біля замку знаходимо на кадастровій карті нашого міста 1829 року, тобто саме з часів Коритовського і докорінної руйнації оборонних споруд. Як виглядає з тієї мапи, парк займав уже меншу площу. Відсутні й зображення алей. Чи це свідчення занепаду – невідомо. Згідно з мапою Другого військового опису імперії Габсбургів 1860- років найдавніший тернопільський парк ще існував. А от на всіх натупних планах і картах його немає. Натомість у цьому районі постали військові казарми – попередники перинатального. Парк біля замку пішов у минуле…
Ogrod dominikanski
Ще однією пам’яткою, для вивчення якої старовинні плани і карти залишаються чи не єдиним джерелом, є Ogrod dominikanski, тобто сад біля домініканького костелу. Нам не вдалося знайти жодного зображення цього місця – його забудували до поширення фотосправи. А от згідно з планом Посареллі, сад той можна було б теж сміливо назвати парком із замашкою на “французький” – він мав шість алей, що по три паралельно одна до іншої перетинали засаджену деревами площу по діагоналі.
І хоч монастирські сади зазвичай призначали передусім для монахів, доступ до тернопільського мали й прості городяни.
“3.VI.1870 із саду єзуїтського (подомініканського) намірено випустити кулю, сконструйовану єзуїтами, на котру витрачено дуже багато грошей і праці… не вдалося на розчарування численних глядачів, зібраних у саді та вікнах сусідніх домів”, – занотовано у “Хроніці конвікту отців єзуїтів у Тернополі”.
Та десь на межі ХІХ-ХХ ст. домініканський сад почали займати будинками. І вже навіть на листівці 1901 року ту ділянку затупає дім. Водноча маємо спогади, що сад існував і в 1939-му.
“… брат Яцек вирвав у поспіху, коли вже горів костел, чудотворний образ Матері Божої Вервичної з рам і передав його пані Турецькій, котра винесла його через сад і нестережену браму, що виходить на вул. Конарського…”, – говорив чернець Яцек Матога у 1979-му.
Слова ці вміщені у другому томі Miscellanea Tarnopolskie Чеслава Бліхарського.
Швидше всього, що знищення домініканського саду припало на час боїв за Тернопіль 1944-го. Адже радянська авіація під час бомбардувань не була надто вибірковою, а близький костел слугував для німців важливою точкою оборони.
Так місто втратило ще один парк. Щоправда, брама до нього, як виглядає, таки збереглася. Хай і перероблена. Тепер це брама на асфальтоване подвір’я школи. І людині, яка не знає минулого цієї ділянки, навіть на думку не спаде, що тут був “французький” парк. Але хіба ж то єдиний випадок, коли ми не знаємо нашої історії…
P.S. Уже в ХІХ ст., до занування у 1861 році Старого парку – тоді Нового міського саду, функцію парку для городян виконувала дбайливо доглянута площа Собєського, сучасний майдан Волі. Любими проголюватися жителі міста і стометрівкою, де уже в ХІХ столітті (а не ??? року, як подає камінь у сквері на бульв. Шевченка) була зелена зона. На кадастрі 1829-го її немає, а от на військовій карті 1860-х – присутня.
