На Тернопільщині у селі Залужжя є Спасо-Преображенська церква 1600 року, яка належить до Козацької доби.
До Дня пам’яток історії та культури в Україні настоятель церкви протоієрей Михайло Найко розповів Суспільному, що у цьому храмі перед боєм молився гетьман Богдан Хмельницький, а також тут побували українські полководці Іван Мазепа та Пилип Орлик. А сьогодні тут вінчають українських військових.
Перегляньте також:
- В Україні не буде РПЦ: Рада проголосувала за заборону УПЦ МП
- Епіфаній закликав УПЦ МП до діалогу про єднання
Неподалік є Спасо-Преображенська церква. Гору, на якій стоїть храм, називають Чернечою. На неї веде Хресна дорога.
“На кожній стації відображені страсті нашого Спасителя, а з іншої сторони розміщені ікони Божої Матері, які вшановують в Україні”, — говорить настоятель Спасо-Преображенсьої церкви ПЦУ Михайло Найко.
Завершує Хресну дорогу кам’яна споруда. Це зменшена копія монастиря, який був тут раніше.
“Це копія монастирської церкви, такою вона була в давні часи. В ній розміщена плащаниця нашого Спасителя. Монастир був обнесений мурами, довкола були будівлі, буквою “г”, а з північного і західного боку був корпус келій монастиря 1480 року. На жаль, в 1786 році, коли монастир був проданий з аукціону, він був розібраний, залишилась тільки церква”.
За переказами, розповідає священник, історія цього місця сягає часів Київської Русі.
“За народною легендою, коли Батий розгромив Київ, один з монахів перебрався сюди і заснував тут в 1240 році невеличкий скит, який згодом переріс в дерев’яний монастир. Коли в 1474 році татари напали на Збараж, знищили замок, то зник також дерев’яний монастирок”.
Монастир декілька разів руйнували під час нападів татари, та монахи відбудовували його знову. У 1480 році князь Василій Збаразький споруджує для ченців кам’яну обитель. Залишки фундаменту це те, що збереглося від монастиря до наших днів. Храм вистояв. Зараз це парафіяльна церква Преображення Господнього, яка належить Православній церкві України.
“Храм будувався в кінці 16 століття, він був освячений на Спаса в 1600 році на місці старожитнього монастиря, як оповідає таблиця над входом. Будівничим його був Януш Збаразький, але безпосередньо будовою займався Григорій Новицький, староста Збаража”.
Храм будували не тільки для молитви, а й для оборони, розповідає Михайло Найко. Для цього у стінах розмістили бійниці – отвори для гармат. Товщина стін святині сягає двох метрів.
“Бійниці були замуровані і довгий час про них не знали. Під час реставраційних робіт, коли оббили стару штукатурку, бійниці відкрилися і вже побачили, що церква була оборонного стилю. Стіни, особливо вежі-дзвіниці, збудовані таким чином, що верхня частина начебто западає, це зроблено для того, що коли гармати стріляли, не було такої віддачі”.
На стіні храму є сонячний годинник, який показує час у зворотному напрямку.
“Важко сказати, хто був основоположником цього годинника, можливо, ще з монастирських часів, щоб орієнтуватися у Богослужіннях. Монахи і встановили цей годинник”.
Розбудовники храму – Януш Збаразький та Григорій Новицький поховані у ньому. Священник розповідає, що перед битвою тут, ймовірно, зупинявся гетьман Богдан Хмельницький.
“За переданням, коли Богдан Хмельницький переніс свою ставку в часі облоги Збаража до Старого замку, тут козаки приходили на Богослужіння і перед тим, як іти на битву з польським королем Казимиром, Богдан Хмельницький відбув обідню з козаками, отримавши благословення. В Зборові була здобута перемога”.
Є свідчення, що тут побували й українські гетьмани Івана Мазепа та Пилип Орлик.
“За свідченням краєзнавця-історика Анатолія Малевича, в 1707 році Іван Мазепа і Пилип Орлик, які їхали на зустріч з польським королем Августом також перебували в Збаражі, вони відвідали Спасівський монастир”.
У храмі збереглася частина давнього іконостаса та також вівтар святого Онуфрія 18 століття.
“В пам’ять про давній скит, монастирок на честь преподобного Онуфрія, віряни встановили кивот, зроблений з липового дерева. Оскільки святий Онуфрій жив у печері, то цей образ відображає стиль життя преподобного Онуфрія”.
Під монастирем були підземні ходи, які вели до Старої фортеці. Зараз вони засипані землею, каже отець Михайло.
А ще на цьому місці відбулося віче, на якому оголосили про скасування панщини на теренах краю у 1848 році. Біля храму встановили кам’яний хрест на честь цього.
“На Чернечій горі був зачитаний Універсал про скасування панщини. Селяни кидали шапки і кричали: “Віват імператору!”.
В 1960 роках минулого століття церкву закрила радянська влада. Храм наприкінці 1980 відновила громада села Залужжя. Святиня є пам’яткою архітектури і належить до заповідника “Замки Тернопілля”. Священник говорить, що зараз купол храму потребує ремонту. Проте жодних робіт тут поки проводити не можуть.
“Війна стала на перешкоді, а другою причиною стало те, що, за постановою кабінету Міністрів, церква не може передаватися в безоплатне користування громаді і за неї потрібно платити буде оренду”.