Друг «Тосік» – піхотинець 33-ї Окремої Механізованої Бригади . Має досвід і водія, і стрільця, і кулеметника.
Повномасштабна війна застала «Тосіка» заробітчанином. Тоді до лав ЗСУ долучився його брат, а у січні 2023-го пішов воювати й сам «Тосік» – повернувшись боронити рідну землю.
Перегляньте також:
- Лицарський хрест – воїну з Тернополя: майстер-сержант Богдан Будзінський відзначений за мужність
- Артилерист з 14-ї ОМБр свідомо підписав контракт у 20 років
«Я на війні завдяки брату. Він служить, а я хіба не можу?»
Перший бойовий вихід «Тосік» мав навесні 2023 року на запорізькому напрямку. Біля Малої Токмачки вивозив на позиції побратимів і б/к під безперервним обстрілом.
«Бачу, ворожий танк розбирає хати. Все горить. Дзижчать дрони, працює міномет. Мене навчили: розганяйся, потім пригальмовуй – і міномет тебе не зловить. Так і робив».
Не раз «Тосік» долав «дорогу життя» до Олександрівки. Росіяни лупили по трасі з усього, що мали. Цей тяжкий, але життєво важливий маршрут вмілий водій завжди проїжджав неушкодженим.
На тому ж запорізькому напрямку «Тосік» пережив атаку хімічною зброєю.
«Білий такий газ. Відчув, що починаю задихатися. Став надягати протигаз, але він пропускав. Я знав, що робити: обхопив протигаз біля горла, трохи перекрутив і притиснув, щоби він щільно облягав обличчя. Не вдалося мене задушити п****асам!»
Тепер «Тосік» воює на Донеччині. На його думку, бойові дії тут інакші, ніж на Запоріжжі. Зокрема, найбільшою загрозою на донецькому напрямку є не міномет, а FPV.
Найтяжчими у своєму досвіді боєць вважає бої в околицях Дачного, біля Курахового. Там на позицію «Тосіка» сунуло одинадцять бойових машин окупантів. З різних боків по наших бійцях працювало кілька мінометів. Снаряди лягали просто попереду. Не роздумуючи, «Тосік» знищував усе вороже. Косив окупантів направо й наліво. Чітко, ефективно й убивчо застосовував попередній бойовий досвід і навички, набуті на вишколах.
«Довкола нас все просто іскрило. По мордяці кров текла, але я не вагався – стріляв, убивав окупантів. Слухав свого командира, виконував його накази. Лише одним уламком мене зачепило. Не по зубах я виявився п***рам».
Загартувавшись у вогні війни, «Тосік» понад усе хоче, щоби вона закінчилася. Але знає: Перемога сама не прийде.
«Як ця війна нас задовбала! Але кац**и наші споконвічні вороги, і ми мусимо їх знищити».
На думку бійця, маємо вбивати окупантів, щоби захистити життя наших рідних. Адже росіяни ненавидять українців і не хочуть миру. Тому війна продовжуватиметься, поки Україна остаточно їх не переможе.
Ветеринар, партизан, бойовий медик: історія захисника, нагородженого «Золотим хрестом»
Коментарі
