Національній валюті виповнюється 19 років. Далекий 1996-й запам’ятався, перш за все, тим, що ми всі поголовно були мільйонерами: сходити на ринок і не витратити мільйон-другий було нереально! У ході грошової реформи ціни були урізані в 100 тис. разів, і в наших кишенях знову задзвеніли копійки. Тепер батон уже коштував не 50 000, а 50 копійок, а, наприклад, кілограм м’яса – не 400 тис., а 4 гривні. Особливу гордість за країну викликав курс долара: він коштував не 176 000, а менше 2 гривень.
Перегляньте також:
- СБУ і Нацполіція затримали у Рівному рецидивіста, який на замовлення фсб підпалив службовий пікап ЗСУ
- Відомих тернопільських медиків нагородили орденом святого Пантелеймона
“Комсомолка” пройшлася по магазинах і переконалася: зліт “зеленого” в порівнянні з тими часами в 12 разів – це ще квіточки. Виявилося, є маса товарів, у вартості яких гривня девальвувала набагато більше. Наприклад, молочні продукти подорожчали в 15-17 разів, м’ясо – в 20, а горілка і зовсім в 25 разів!
При цьому – неймовірно, але факт! – Зарплата зросла в 33 рази! Виходить, що як би там не було, а жити ми стали все ж краще?
– Порівняння нинішнього рівня життя з рівнем 1996-го нагадує, як у радянські часи постійно порівнювали життя з 1913-м, – говорить директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин. – Адже 1993-1996 роки – це жебрацькі роки в нашій історії, так що з такою базою порівняння виглядати трохи краще зовсім не важко. Було б набагато дивніше, якби зараз ми жили гірше.
|
В ТЕМУ
Їжа для жебраків
Експерт з роздрібної торгівлі Андрій Куценко згадує, що такий огидною їжі, як у 1995-1996 рр., країна ще не бачила.
– Тоді нікого не цікавило ні якість їжі, ні її склад, ні шкода для здоров’я – тільки ціна! – Говорить експерт. – Українці познайомилися зі спрeдамі в півкілограмових пластикових коробках, які нам потім ще довгі роки видавали за “легке масло”. На ринках з’явилися упаковки зі всілякими соєвими битками і котлетами, які зубожілі українці теж із задоволенням купували, а потім переконували один одного: ну майже зовсім як м’ясо! А бульйон з кубиків почали давати навіть дітям.
Сьогодні “продукти з минулого” особливим попитом не користуються. Покупці стали більш грамотними і вибирають замість “легкого масла” звичайне вершкове. Порошку з розряду “просто додай води” мені, на щастя, взагалі виявити не вдалося. А про сою ми вже прочитали стільки страшилок, що біля стелажа з соєвими продуктами стояла лише одна бабулька, та й то без окулярів. Мабуть, поки ще не усвідомила, куди її завів поганий зір.
Втім, справедливості заради відзначимо, що не всі зміни на продуктовому ринку відбулися в кращу сторону. Якщо уважно вивчити таблицю, то ми побачимо: в 1996-му ковбаса коштувала дорожче м’яса, що, на думку дієтологів, абсолютно виправдано, а зараз – у півтора рази дешевше!
– За довоєнного радянському рецептом на виробництво 100 кг “Докторської” ковбаси йшло 25 кіло яловичини вищого гатунку, 70 кг свинини плюс яйця і молоко, – розповідає дієтолог Лариса Буткова. – Зрозуміло, що якщо ковбаса коштує в півтора рази дешевше м’яса, то на неї пішли в кращому випадку вуха і хвости. Плюс жир, рослинний білок, крохмаль, колаген і багато води. Є такий продукт не можна!
А В ЦЕЙ ЧАС
У магазинах копійки не вважають грошима
Часи, коли вітчизняна копійка чогось коштувала, канули в Лету, а Монетний двір не випускає копійки і двушки вже пару років. І хоча з обігу вони не вилучаються і їх як і раніше зобов’язані приймати в магазинах і банках, дрібні монетки “засудила” девальвація. Так що з часом вони вийдуть з обороту самі собою.
Втім, поки цінники не дають забувати про те, що українська копійка жива. Товар, який продається в сучасних супермаркетах за “кругленьку суму”, вдень з вогнем не знайдеш! Літрова пляшка молока коштує 12,47, пачка масла – 16,58, упаковка печива – 19,95 грн. Та що там продукти, коли навіть на телевізорі висить цінник +7999 грн. 99 коп. Як кажуть, коментарі зайві.
Рятують картки. При оплаті платіжною карткою дрібязок не доведеться шукати ні вам, ні касиру, а якщо ви розраховуєтесь готівкою, на допомогу приходить дисконтна карта магазину, на яку можна покласти здачу. Однак за відсутності того й іншого з копійками не церемонилися.
Днями старенька переді мною розраховувалася в невеликому магазинчику готівкою, і сума її чека виявилася 99,98 копійок. Вона простягла 100-гривневу купюру, мабуть, особливо на здачу не розраховуючи, однак продавщиця простягнула разом з чеком пятикопійочну монетку. Помітивши замішання бабусі, сказала:
– Беріть-беріть, я не збіднію. А ви онукам у скарбничку покладіть.
Коли підійшла моя черга, я поцікавилася: чи не накладно їй давати покупцям п’ятачки замість двушек?
– Та ні, що ви, – засміялася продавщиця. – Багато покупців, особливо чоловіки, з дріб’язку на решту беруть тільки 25 і 50 копійок, а все, що дрібніше, залишають на касі. Так що я все одно в плюсі залишаюся.
