Нещодавно до Тернопільського осередку ВГО «Ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги» звернулася молода дівчина, студентка, з проханням про допомогу. Її мати, перенісши інсульт, залишилась прикутою до ліжка, розповідає голова осередку Андрій Паламарчук. Перед молодою людиною постав вибір: залишати навчання і доглядати за своєю матір’ю або ж шукати заклад, де могли б здійснити цей догляд. На жаль, такі випадки не поодинокі. І вирішити цю дилему дозволила б наявність хоспісу. Але біда в тім, що Тернопільщина – один з небагатьох регіонів, де немає ані такого закладу, ані служби паліативної допомоги.
Перегляньте також:
- Чорна звістка для Тернополя: загинув боєць Віталій Бабій
- “На щиті” додому на Тернопільщину повертається захисник Дмитро Самосюк
Перша спроба не вдала
Варто відзначити, що у свій час в Тернополі була спроба створити відділення паліативної допомоги на базі лікарні швидкої допомоги. Відділення успішно відкрилось, але пропрацювало недовго. Через брак фінансування перебування хворих у хоспісних палатах довелось обмежити. Як виявилось, бюджет лікарні такого навантаження не потягнув. З того часу дальше обговорення питання створення служби паліативної допомоги в області не заходило. Не було то бажання, то коштів. Найбільш вірогідною перспектива відкриття хоспісу в області видається зараз. По-перше, нарешті є спільне бачення вирішення цієї проблеми усіх гілок влади. По-друге, з’явилася реальна можливість отримати кошти для реалізації цього проекту. Відкрити заклад такого типу для надання допомоги невиліковним хворим планують у селі Плотича на базі Тернопільської обласної протитуберкульозної лікарні.
Справедливо було б зазначити, що питання надання паліативної допомоги потребує вирішення не тільки в межах області, а й України в цілому. На сьогодні в державі створено лише 2 центри, 7 хоспісів та понад 60 самостійних відділень паліативної допомоги, що забезпечує доступ до 1500 стаціонарних ліжок при потребі 3500. Функціонує тільки 7 мобільних служб надання паліативної допомоги вдома для дорослих та дітей. За оцінками експертів, потреба у паліативній допомозі в державі задоволена лише на 15%.
З огляду на старіння населення та високі демографічні показники смертності, адже щорічно в Україні помирає 700 тисяч населення, в тому числі понад 100 тисяч від онкологічних захворювань, в Україні зростає потреба у наданні якісної паліативної допомоги. Кількість населення, що потребує такої допомоги, складає понад 600 тисяч пацієнтів щорічно, плюс члени їх родин потребують супроводу та підтримки. Тобто щорічно понад 1,5 млн. населення потребують паліативної допомоги.
Наразі дати оцінку, скільки осіб потребують такої допомоги в межах області, важко. Втім, те, що хоспіс у регіоні вкрай потрібний, залишається беззаперечним фактом.
На сьогодні допомогу хворим з важкими діагнозами в області надає обласний осередок Всеукраїнської організації «Ліга паліативної хоспісної допомоги», який діє в нашому регіоні з 2010 року. Його представники зазначають, що питання потребує вирішення не тільки в практичному плані, а й на законодавчому рівні. З’ясувалося, що у номенклатурі професій медичних працівників досі не виокремлено спеціальність «паліативна та хоспісна допомога». Та держава нарешті зробила перший крок у врегулюванні цього питання. У ході реформування галузі медицини паліативну допомогу виділено окремим напрямком.
Працюватимуть у межах кошторису
Створення першого в області хоспісу заплановано на базі Тернопільської обласної протитуберкульозної лікарні. Шляхом перетворення вузькопрофільна лікарня трансформується у службу надання паліативної допомоги. Хворих з лікарні у Плотичі планують перевести в лікувальні заклади Тернополя. Є розуміння цього питання у департаменті охорони здоров’я ТОДА. Щороку лікарня в Плотичі обслуговує близько 300 пацієнтів. Тепер цей контингент перейде під опіку інших лікувальних закладів. Натомість замість 40 ліжок, на яких раніше надавали допомогу хворим на туберкульоз, планують створити 30 місць для перебування важкохворих.
– За визначенням ВООЗ, паліативна допомога – це цілий комплекс заходів, який включає не тільки медичну, а й психологічну, соціальну та духовну складові допомоги людям та їхнім родинам, які знаходяться у стадіях невиліковних захворювань, – наголошує головний лікар Тернопільської обласної протитуберкульозної лікарніАндрій Паламарчук. – Як правило, це стосується онкологічних хворих та пацієнтів із хронічними захворюваннями, котрі потребують стороннього догляду. Коли медицина вичерпує свої засоби допомоги таким категоріям хворих, подальше їх лікування лягає на плечі родини. На термінальних стадіях захворювання постає питання знеболення. Пацієнт потребує введення наркотичних середників та адекватного знеболення. Аби останні хвилини свого життя вони не проводили в муках, а гідно покинули цей світ, їх потрібно забезпечити необхідним лікуванням. В системі надання паліативної допомоги центр уваги – пацієнт. Навколо нього – лікарі, медсестри, психолог, соціальний працівник та духівник.
Надавати допомогу важкохворим пацієнтам планують як в амбулаторних умовах, так і в стаціонарі. Під час стаціонарного лікування персонал підбирає дозу знеболюючого препарату. У той час родичі можуть пройти навчання по догляду за хворим. Якщо близькі володіють навиками надання допомоги або ж пацієнт не потребує специфічного догляду, то хворого переводять на амбулаторне лікування.
Другим етапом є створення виїзних бригад. Працівники служби розробляють реєстр пацієнтів у межах територіальної одиниці. Усі вони зможуть отримувати допомогу вдома. Створення виїзних бригад є економічно доцільнішим, тому що стаціонарне лікування несе більше витрат, констатує Андрій Паламарчук.
Третій етап – створення складу засобів для стороннього догляду. Мова йде про ліжка, протипролежневі матраци, кисневі концентратори з можливістю їх надання в тимчасове користування.
Тернопільщина – один з небагатьох регіонів, де досі немає хоспісу. Служби надання паліативної допомоги створені в усіх сусідніх регіонах: Івано-Франківськ, Львів, Луцьк, Рівне. Там хоспісні відділення знаходяться на обласному бюджеті. Але законодавство не відкидає жодної з форм співпраці, а саме – фінансування благодійними організаціями України та із-закордону. Хоспіси фінансуються у межах кошторисних призначень, передбачених на утримання лікувальних закладів, які були перепрофільовані. Тобто додаткового навантаження на обласний бюджет не буде. Аналогічний механізм планують запровадити і в нашому регіоні. Втім поки про фінансування самої лікарні говорити рано. Наразі нагальним є питання створення служби та реконструкції. Провести її планують за кошти Фонду регіонального розвитку. Включити проект мають намір у перелік фінансування на 2016 рік.
– Проектно-кошторисна документація на повну реконструкцію об’єкта виготовлена у 2010 році, тому зараз вона потребує перерахунку. Тоді вартість проекту становила понад 6 млн. грн. Зараз, звичайно, ця сума буде дещо вищою, – каже Андрій Паламарчук. – Персонал лікарні пройде перекваліфікацію та навчання. Працівники залишаться в межах штатного розпису, тому про скорочення медиків мова не йде. Більше того, персонал матиме можливість пройти навчання не тільки в межах України, а й за кордоном. Це можливо завдяки міжнародним грантам та благодійним організаціям.
Хоспіс знаходитиметься поблизу обласного центру і, за словами Андрія Паламарчука, є великим плюсом. Важкі хворі потребують спокою та перебування на свіжому повітрі. І те, й інше вони отримають у Плотичі. Поблизу лікарні є велика садово-паркова зона, де хворі можуть проводити час. До того ж, європейський досвід, який тривалий час вивчав пан Андрій, свідчить, що такі заклади мають знаходитися саме у приміській зоні. Вирішення питань, пов’язаних з розвитком паліативної та хоспісної допомоги, потребує державної підтримки. Віримо, що спільні зусилля органів влади, фахівців, громадських організацій дозволить відкрити хоспіс, котрий необхідний жителям Тернопільської області, апелює Андрій Паламарчук.
Зоряна Гарасимів
